33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"24" листопада 2015 р. Справа № 906/948/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Тимошенко О.М.
суддів Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Величко К.Я.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.15 р.
у справі № 906/948/15 (суддя Кудряшова Ю.В. )
позивач Концерн "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс"
відповідач Військова частина НОМЕР_2 (Військова частина - польова пошта НОМЕР_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерства оборони України
про стягнення 41479,39 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Малімон В.М. (довіреність №33 від 19.01.2015р.);
відповідача - Алексеєв О.С. (довіреність №12587 від 24.11.2015р.);
третьої особи - не з'явився.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.09.2015 року у справі №906/948/15 позов Концерну "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" до Військової частини НОМЕР_2 (Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерства оборони України, про стягнення 41479,39 грн. - задоволено частково. Присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28А) в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" (29006, м. Хмельницький, вул. Майборського, 9, код 35123594) 24738,00 грн. - основного боргу, 14496,47 грн. - інфляційних, 2195,45 грн. - 3% річних, 1824,82 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Третя особа - Міністерство оборони України в судове засідання не з'явилася. При цьому, 24.11.2015 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Крім того, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 квітня 2012 року між Хмельницькою філією Концерну "Військторгсервіс" (виконавець/позивач) та військовою частиною НОМЕР_2 (замовник/відповідач) був укладений договір №35 на надання послуг (далі - договір, а.с.12), згідно п.1 якого замовник здає, а виконавець проводить: прання білизни всіх видів, прання спецодягу та обмундирування.
Відповідно до п.2.1.1 договору, виконавець зобов'язувався повертати майно замовнику випраним, випрасуваним і складеним попредметно.
Ціна на послуги по пранню білизни складає 7,98 грн. з ПДВ за один кілограм (п.3.1 договору).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що останній діє з 26.04.2012р. по 31.12.2012р.
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору за період з 26.04.2012 року по 29.06.2012 року надано послуги з прання білизни на загальну суму 24738,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актом №94 виконаних робіт за період з 26.04.2012р. по 31.05.2012р. на суму 17915,10 грн. та актом №120 виконаних робіт за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. на суму 6822,90 грн. (а. с. 13-14), підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень чи (або) заперечень.
Відповідно до п.3.3. договору, оплата за надані послуги проводиться фінансовою службою військової частини НОМЕР_2 згідно рахунків-накладних, які одночасно є актом приймання - передачі послуг в термін 3-х банківських днів після одержання рахунку.
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги не здійснив, внаслідок чого, останнім створена заборгованість в розмірі 24738,00грн.
На претензію від 18.02.2013 року за №67 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.11-12).
При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24738,00 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 2195,45 грн. відсотків річних та 14496,47 грн. інфляційних нарахувань, згідно поданого позивачем уточненого розрахунку (а.с.57-58). При цьому, у стягненні 49,47 грн. інфляційних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред'явлено до стягнення безпідставно.
При цьому, посилання скаржника на те, що позивачем не було надіслано рахунків-накладних, а відтак відсутні підстави для здійснення оплати за надані послуги, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки спростовуються умовами договору, а саме, пунктом 3.3 договору, яким в свою чергу передбачено, що оплата за надані послуги проводиться фінансовою службою військової частини НОМЕР_2 згідно рахунків-накладних, які одночасно є актом приймання - передачі послуг в термін 3-х банківських днів після одержання рахунку.
Тобто, позивач зобов'язаний був оплатити надані послуги на протязі 3-х днів після підписання актів виконаних робіт.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2015 року - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.