23 листопада 2015 р. Справа № 1423/2293/2012
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оспорювання бездіяльності щодо виплати грошової допомоги,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона проходила державну невійськову службу у Заводському районному військовому комісаріаті міста Миколаєва, 29 квітня 2011 року зі служби була звільнена на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України - через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров'я.
За наслідками розгляду адміністративного позову Центральним районним судом м. Миколаєва від 18 червня 2013 року прийнято постанову про задоволення адміністративного позову.
Суд першої інстанції:
визнав неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої частиною 13 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 10 місячних посадових окладів.
зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої частиною 13 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка маючи стаж державного службовця більш ніж 10 років, вийшовши на пенсію з державної служби достроково, але не раніше ніж за півтора року до встановленого ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про державну службу», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, а тому її позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу на зазначену постанову, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволені адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка проходила державну /невійськову/ службу у Заводському районному військовому комісаріаті міста Миколаєва на посаді спеціаліста 1 категорії групи соціального захисту; наказом Миколаївського обласного військового комісара № 55 від 29 квітня 2011 року з військової служби була звільнена на підставі пункту 2статті 40 КЗпП України - через невідповідність займаній посаді за станом здоров'я.
На час звільнення стаж державної служби позивачки перевищував 10 років.
Матеріалами справи встановлено, та сторони не заперечують й того, що з 4 травня 2011 року позивачка отримує пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».
Позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила про виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини 13 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідач же своїм листом від 10 червня 2011 року /вихідний № 100/ у задоволенні цієї заяви відмовив, спираючись про те, що позивачка була звільнена з державної служби не на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України /в зв'язку із виходом на пенсію/, але з інших підстав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, законами України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII з наступними змінами, „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами.
За змістом вказаних законів право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення загально визначеного пенсійного віку чи пенсійного віку, встановленого спеціальним законодавством, а також у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин. Так, у Закону № 3721 передбачено випадки, коли пенсійний вік для визначеного в ній кола осіб, зокрема державних службовців, знижено на півтора року порівняно із загальновстановленим.
Пенсійні правовідносини певних категорій осіб, у тому числі тих, які мають статус державного службовця, регулюються додатково також спеціальними законами або окремими положеннями вказаних законів.
Засади державної служби, умови, порядок реалізації громадянами України права на державну службу, а також права на пенсійне забезпечення державних службовців врегульовано законодавством про державну службу.
Право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - страховий стаж), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (частина перша статті 37 Закону № 3723).
Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів (частина тринадцята статті 37 Закону № 3723).
Таким чином, грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону № 3723 не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачка маючи стаж державного службовця більш ніж 10 років, вийшовши на пенсію з державної служби достроково, але не раніше ніж за півтора року до встановленого ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про державну службу», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, а тому її позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013, де суд зазначив: «у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України „Про державну службу"».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на все вище викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: В.Л. Романішин