Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" листопада 2015 р.Справа № 922/5271/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", с. Подвірки
про про тлумачення умов договору
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №ББУ/ПУ354/14 від 10.12.14
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №36 від 21.10.14
Публічне акціонерне товариство "Павлоградвугілля", м. Павлоград (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", м. Харків, в якому просить суд розтлумачити п. 4.7 договору № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 р. (мовою оригіналу ) "датою поставки считается дата, указанная представителем Покупателя на соответствующих товаросопроводительных документах, представленных Поставщиком", виходячи із буквального значення слів та виразів, визначивши, що датою поставки вважається дата вказана саме представником Покупця в товаросупровідних документах, видаткових накладних, а не дата яка є реквізитом цього документу.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що позивач та відповідач по-різному тлумачать умови договору поставки № 380-ПУ-УМТС від 04.02.2015 року, а саме п. 4.7 що стосується дати поставки товару.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. 42536 від 21.10.15) в якому проти заявлених вимог заперечує та просить суд при прийнятті рішення взяти до уваги, що вказане питання розглянуто господарським судом Дніпропетровської області при вирішені іншого господарського спору у справі № 904/7170/15.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував. Надав суду клопотання (вх. №45043 від 09.11.15) про долучення до матеріалів справи копії ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/7170/15, яке задоволено судом.
Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР" (далі-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі-Покупець) 04.02.2015р. був укладений договір поставки №380-ПУ-УМТС (далі-Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі-Продукція), в асортименті, кількості, в строк, по ціні з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в даному договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по ціні, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору (п. 4.1 Договору).
Умови по ставки Продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов та оговорок, що містяться в даному Договорі та/або у відповідних Специфікаціях до Договору (п. 4.2 Договору).
Розрахунки за поставлену продукцію Постачальником по даному договору здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом п'яти робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору, якщо інший більший строк відстрочки не обумовлено у відповідній Специфікації. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п. 5.4 Договору).
Датою поставки вважається дата, зазначена представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником (п. 4.7 Договору)
Даний Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2015 року включно.
За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Позивач посилається, що підставою для звернення до суду з позовною заявою про тлумачення умов п. 4.7 Договору, є наявність іншого господарського спору про стягнення заборгованості за поставлену продукцію та вважає, що Позивач та Відповідач по різному розуміють п. 4.7. Договору.
Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Визначальною ознакою договору с мета його укладення.
Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаютьсяза таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 роках” від 11.04.2005 р. № 01-8/344 Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно до якої тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
Дослідивши умови п. 4.7 договору, суд вважає, що в ньому відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України, оскільки, в ньому і так встановлено : "датою поставки считается дата, указанная представителем Покупателя на соответствующих товаросопроводительных документах, представленных Поставщиком".
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заявляючи позовні вимоги про тлумачення змісту договору шляхом встановлення певних обставин - дати поставки продукції за спірним Договором, яка вже фактично відбулася, позивачем порушено питання, що вже було розглянуто судом при вирішені іншого господарського спору у справі № 904/7170/15, що суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення змісту правочину.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволенні позову ПАТ "Павлоградвугілля" в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 13.11.2015 р.
Суддя ОСОБА_3
(справа №922/5271/15)