03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/ 12029/2015 р. Головуючий у 1 інстанції - Морозов М.О.
Доповідач - Мараєва Н.Є
11.11.2015 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Гарматюк О.Д.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційними скаргами
представника ОСОБА_1 та представника ПАТ «Українська страхова
компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 р.
в справі за позовом представника ТДВ «Страхова компанія «Індіго» до ОСОБА_1, ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ІншурансГруп»
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2015 р. частково задоволено позов представника ТДВ «Страхова компанія «Індіго» до ОСОБА_1, ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ТДВ «Страхова компанія «Індіго» страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24 990 грн. та судові витрати; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ "СК "Індіго" страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 14 092,63 грн. та судові витрати; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволених позовних вимог в повному обсязі;
в апеляційній скарзі представник ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просить постановити нове рішення, яким у позові до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - відмовити, а в решті рішення залишити без змін;
в апеляційних скаргах посилалися на незаконність даного рішення, зокрема, на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 30.06.2010 р. між ТДВ „Страхова компанія «Індіго" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №206-01159-10, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Мітсубісі», д/н НОМЕР_1.
11.08.2010 р. на вул.Богатирська, 3 в м. Києві сталася ДТП з обоюдної вини водіїв транспортних засобів - ОСОБА_1, який керував автомобілем «Нісан», д.н.НОМЕР_3, та ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_2, внаслідок порушння ПДР, що підтверджено постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2010 р., якою провадження по справі було закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.
11.08.2010 р. страхувальник звернувся до ТДВ „Страхова компанія «Індіго» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в зв'язку з ДТП, та надав всі необхідні документи. Товариством був складений страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування від 28.02.2014 р.
Так, виконуючи зобов'язання, взяті на себе згідно договору страхування, позивач виплатив страхувальнику на підставі наряду-замовлення №НМ026054 від 06.11.2010 р. страхове відшкодування в розмірі 78 165,26 грн. по платіжним дорученням №3907 від 25.09.2013 р., №6212 від 26.03.2014 р.
На момент ДТП відповідальність водія транспортного засобу „Нісан", д/н НОМЕР_3, - ОСОБА_1 була застрахована за полісом ВЕ №0580785 в ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп (а.с.5-25,80).
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Такі ж вимоги передбачено і ст.27 Закону України „Про страхування".
Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст.9.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Згідно ст.9.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 грн. на одного потерпілого (у редакції, чинній на дату настання ДТП).
Згідно ст.12.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно 4.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначається правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. Одними із видів добровільного страхування є страхування майна та життя.
Згідно ст.25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідачі по справі не відшкодовували позивачу понесені ним витрати по виплаті страхового відшкодування.
Тому, відповідно до вище наведених норм чинного законодавства суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачі повинні відшкодувати в судовому порядку суму виплаченого страхового відшкодування позивачу : ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - у межах ліміту відповідальності з врахуванням безумовної франшизи, а ОСОБА_1 - суму, що перевищує ліміт відповідальності його страхової компанії.
Оскільки, у ДТП є обоюдна вина його учасників, то при вирішенні спору в суді необхідно виходити з положень п.36.3 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Згідно абз. 5 пункту 4 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.
Так, у постанові судді по адміністративній справі відображено, що ДТП сталась внаслідок порушення обома водіями Правил дорожнього руху, тому, суд правильно визначив, що розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) кожному з водіїв припадає по половині від загального розміру заподіяної шкоди (виплаченого страхового відшкодування), тобто, по 39082,63 грн. з розрахунку (78165, 26 грн. /2).
Ліміт відповідальності ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» по майну визначений відповідно до полісу ВЕ №0580785 в 25500 грн., франшиза - 510 грн., тому, з вказаної страхової компанії підлягає стягненню на користь позивача сума в розмірі 24990 грн. з розрахунку (25500 грн. - 510 грн.); а з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 14092,63 грн. з розрахунку (39082, 63 грн. - 24990 грн.).
Суд також правильно вважав, безпідставними посилання представників відповідачів на те, що позивачем пропущений трирічний термін звернення з позовом до суду, виходячи з вимог ч.6 ст. 261 ЦК України, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Позивач по справі виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в повному обсязі 26.03.2014 р., до суду позивач подав позов у січні 2015 р., тобто, у межах трирічного строку.
Аналогічний правовий висновок був зазначений і в постанові Верховного Суду України у справі №3-9 гс15 від 25 лютого 2015 р., який є обов'язковим для застосування судами при винесенні рішень.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.
Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2015 р. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :