ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 листопада 2015 року № 826/4388/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт»
до треті особиДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс Макс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерго Трейд»
провизнання протиправними скасування податкових повідомлень - рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2015р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2015 року справу прийнято до провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність податкових повідомлень - рішень №75226552208 від 28.10.2013р. та №75326552208 від 28.10.2013р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В період з 26.09.2013 по 11.10.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ-Софт" (ПН 31304498) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс Макс" (ПН 38265801) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерго Трейд" (ПН 37910487) за період з 01.01.2012 по 30.06.2013.
Перевіркою, встановлено порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 605 539,00 грн., пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 731 074,00 грн.
За результатами перевірки складено акт № 505/26-55-22-08/31304498 від 11.10.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 75226552208 від 28.10.2013 за платежем податок на прибуток на загальну суму 756 924,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 151 385, 00 грн. та № 75326552208 від 28.10.2013 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 930 843,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 182 769,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МКМ-Софт" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №75226552208 від 28.10.2013 та №75226552208 від 28.10.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п. 1.1 статті 1 ПК України, визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтерго Трейд» укладений договір №В250312-1 від 25.03.2012, предметом якого є виконання робіт та послуг, пов'язаних з веденням обліку в системі програм " 1С:Підприємство" з урахуванням вимог ТОВ "МКМ-Софт".
Відповідно до пунктів 3.1, 4.1, 4.2 вказаного договору первинними документами, які мають бути складені у випадку виконання робіт за договором є рахунки - фактури, акти здачі прийняття робіт, повідомлення про факт виконання робіт.
Між позивачем та ТОВ "Імпульс Макс" був укладений договір №101012-2 від 10.10.2012, який за предметом замовлених робіт (послуг) та порядку документування їх виконання є аналогічним вищенаведеному договору №В250312-1 від 25.03.2012.
На підтвердження фактичного виконання умов названих договорів позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні та банківські виписки.
На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Інтерго Трейд" позивачем надано суду копію договору №В250312-1 від 25.03.2012, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні та банківські виписки.
Позивачем суду рахунків - фактур та повідомлень про факт виконання робіт надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.
На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Імпульс Макс" позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт, податкові накладні та банківські виписки.
Як вбачається з наданих письмових доказів їх від ТОВ "Імпульс Макс" та ТОВ "Інтерго Трейд" складено та підписано директорами вказаних товариств ОСОБА_1 та ОСОБА_2
У той же час, копію договору № 101012-2 від 10.10.2012 позивачем до суду не надано, як і не зазначено причини неможливості його надання.
Крім того суд звертає увагу на те, що договір № 101012-2 від 10.10.2012, позивачем також не було надано до перевірки, про що зазначено в акті № 505/26-55-22-08/31304498 від 11.10.2013.
З налізу наданих позивачем суду актів здачі-прийняття робіт вбачається, що в них в графі де має бути зазначено зміст та обсяг господарської операції зазначено лише загальна фраза: "Консультаційні послуги у сфері інформатизації з використання програмного забезпечення "1С: Предприятие", та не міститься конкретизації того, які саме послуги було надано.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач обґрунтовуючи висновки про порушення законодавства посилався на те, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110100000155 від 25.05.2013р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за грошову винагороду зареєстрували ТОВ «Інтегро Трейд» та ТОВ «Імпульс Макс».
Крім того, податковий орган зазначає, що відповідно до висновку експерта НДЕКЦ Білоцерківського МВ № 754 від 20.08.2013 підписи в графах "директор" в первинних фінансово-господарських документах ТОВ "МКМ-Софт" по взаємовідносинах з ТОВ "Інтегро Трейд" виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою, а також в графах "директор" в первинних фінансово-господарських документах ТОВ "МКМ-Софт" по взаємовідносинах з ТОВ "Імпульс Макс" виконані не гр. ОСОБА_2, якиі відповідно до витягу з ЄДРПОУ є директорами зазначених підприємств, а іншою особою.
У той же час, відповідач заперечуючи проти позову надав суду на доведення факту нікчемності укладених договорів копію висновку експерта НДЕКЦ Білоцерківського МВ № 754 від 20.08.2013, копії протоколів допиту свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_2, акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2013р. №37/22-10/38265801 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імпульс Макс» за період діяльності з 01.06.2012р. по 30.04.2013р. тощо.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, суд зазначає, що як вбачається з протоколів допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останні за грошову винагороду зареєстрували на своє ім'я підприємства - ТОВ «Імпульс Макс» та ТОВ «Інтерго Трейд», а відносини до фінансово-господасрької діяльності товариств не мали.
Відповідно до акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2013р. №37/22-10/38265801 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імпульс Макс» за період діяльності з 01.06.2012р. по 30.04.2013р., встановлено, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться. Крім того, встановлено відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Імпульс Макс» та відсутність факту передачі ТМЦ (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників до ТОВ «Імпульс Макс» та відсутність факту передачі ТМЦ (робіт, послуг) від підприємства до контрагентів - покупців.
Висновком експерта НДЕКЦ Білоцерківського МВ № 754 від 20.08.2013 встановлено, що підписи в графах "директор" в первинних фінансово-господарських документах ТОВ "МКМ-Софт" по взаємовідносинах з ТОВ "Інтегро Трейд" виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою, а також в графах "директор" в первинних фінансово-господарських документах ТОВ "МКМ-Софт" по взаємовідносинах з ТОВ "Імпульс Макс" виконані не гр. ОСОБА_2, які відповідно до витягу з ЄДРПОУ є директорами зазначених підприємств, а іншою особою.
З приводу використання відповідачем як доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства, матеріалів здобутих під час проведення досудового розслідування, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовою особою контролюючого органу під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки були правомірно використані дані, викладені в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110100000155 від 25.05.2013р., що здійснюється СВ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Також, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2015р. судом було допитано, як свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт виконання ними робіт та отримання коштів у розмірі 3 000грн. При цьому, вони підтвердили факт надання субпідрядних робіт ТОВ «Імпульс Макс», але суд не може прийняти такі пояснення як доказ реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки вказані особи посадових осіб чи представників зазначених товариств не бачили. Одночасно, сума отриманих ними коштів та обсягів виконаної роботи істотно відрізняється від суми, перерахованої позивачем у розмірі 2 223 768грн.
Окрім цього, як вбачається з інформації слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Онищенка М.В. громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме реєстрація на своє ім'я без мети ведення господарської діяльності ТОВ "Імпульс Макс" та ТОВ «Інтерго Трейд» та ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 12.11.2014р. та від 05.05.2015р. їх звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Відповідні копії судових рішень відповідачем надано до суду.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що вказана підстава звільнення вказаних осіб від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою, а відтак вказані ухвали суду не спростовують факту вчинення кримінального правопорушення зазначеними особами.
Отже, з урахуванням вказаних обставин суд приходить до переконання, що первинні фінансово-господарські документи по взаємовідносинах з позивачем не могли бути підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, відповідно, надані позивачем первинні фінансово-господарські документи по взаємовідносинам не можуть свідчити про їх реальність.
В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення № 88, відповідно до яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996-XIV).
Відповідно до п. п. 2.15, п. 2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та відповідно до п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відтак, надані позивачем документи за вказаних обставин, не можуть вважатися неналежними доказами реальності зазначених правочинів.
У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Одночасно, суд зазначає, що з урахуванням вищевикладеного висновок експертного дослідження №7 від 15.07.2015р., наданий представником позивача, не може спростувати висновки контролюючого органу, оскільки його було проведено виключно на аналізі наданих замовником копій первинної фінансово-господарської документації та без врахування обставин, встановлених під час розгляду даної справи.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №75226552208 від 28.10.2013р. та №75326552208 від 28.10.2013р. не ґрунтуються на вимогах закону у зв'язку із чим в їх задоволенні слід відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко