ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 листопада 2015 року 08:43 № 826/17153/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "БМ Банк"
до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
про визнання протиправним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Овчинніков М.В.
від відповідача: Андрущак О.Л.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.11.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1077 від 24 липня 2015р. «Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю АТ «БМ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 33881201)» таким, що було прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування; визнання протиправним та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1081 від 24 липня 2015р. «Щодо анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку АТ «БМ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 33881201)» в частині анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданих АТ «БМ БАНК» (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 37/122; ідентифікаційний код юридичної особи 33881201) відповідно до рішення Комісії від 12 вересня 2013 року №1837 та рішення Комісії від 01 жовтня 2013 року №2142, а саме: діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності серії АЕ №286666 від 18.10.2013р.; дилерської діяльності серія АЕ №286667 від 18.10.2013р.; андеррайтингу серія АЕ №286668 від 18.10.2013р.; діяльності з управління цінними паперами серія АЕ №286669 від 18.10.2013р.; депозитарної діяльності: депозитарної діяльності депозитарної установи серії АЕ №263497 від 01.10.2013р.; діяльності із зберігання активів пенсійного фонду серії АЕ №263498 від 01.10.2013р.
В обґрунтування позовних вимоги Позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті Відповідачем в порушення вимог законодавства, а також при винесені спірних рішень Відповідачем не було враховано всіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, а тому, на думку Позивача, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що прийняття Комісією рішення про анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку ПАТ «БМ БАНК» відбулось на виконання вимог спеціального Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та відповідно до компетенції Комісії.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував та надав суду заперечення на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Судом встановлено, що Рішенням №1077 від 24 липня 2015р. НКЦПФР установила факт наявності контролю (вирішального впливу) у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за діяльністю АТ «БМ БАНК» осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України» (надалі - Рішення №1077).
На підставі Рішення №1077 НКЦПФР було прийнято рішення №1081 від 24 липня 2015р. щодо анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку, виданих АТ «БМ БАНК» (далі також - Рішення №1081), а саме: діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності серії АЕ №286666 від 18.10.2013р.; дилерської діяльності серія АЕ №286667 від 18.10.2013р.; андеррайтингу серія АЕ №286668 від 18.10.2013р.; діяльності з управління цінними паперами серія АЕ №286669 від 18.10.2013р.; депозитарної діяльності: депозитарної /діяльності депозитарної установи серії АЕ №263497 від 01.10.2013 р.; діяльності із зберігання активів пенсійного фонду серії АЕ №263498 від 01.10.2013р.
АТ «БМ БАНК» не погоджується з даними Рішеннями НКЦПФР, вважає, що вони були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправними, незаконними і такими, що підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про не обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Листом від 30.06.2015 № 13/03/13659/нк, Комісія звернулась до ПАТ «БМ БАНК» щодо надання банком довідки щодо структури власності ліцензіата та власників з істотною участю в ньому з доданням схематичного зображення такої структури за формою відповідно до додатку 9 до Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затвердженими рішенням Комісії від 14.05.2013 № 817 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01.06.2013 за № 854/23386 (із змінами).
Відповідно до довідки щодо структури власності ПАТ «БМ БАНК» та власників з істотною участю в ньому, що надана банком листом від 14.07.2015 № 836/2015 (вх. від 16.07.2015 № 4969-з), станом на 30.06.2015: прямим власником ПАТ «БМ БАНК» з часткою у статутному капіталі банку 99,9595 відсотків є АКБ «БАНК МОСКВИ» (відкрите акціонерне товариство), зареєстроване за законодавством Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України»; опосередкованим власником ПАТ «БМ БАНК» з істотною участю у розмірі 96,84 відсотків є БАНК ВТБ (відкрите акціонерне товариство), зареєстроване за законодавством Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України»; опосередкованим власником ПАТ «БМ БАНК» з істотною участю у розмірі 59,0 відсотків є Російська Федерація - держава, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України», в особі Федерального агентства з управління державним майном.
Під час перевірки документів, поданих ПАТ «БМ БАНК», встановлено, що особи Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України», а саме: АКБ «БАНК МОСКВИ», БАНК ВТБ, а також держава Російська Федерація в особі Федерального агентства з управління державним майном здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ «БМ БАНК» шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ «БМ БАНК».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 475/96-ВР (надалі - Закон № 475/96-ВР) державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку складається з Комісії як колегіального органу та центрального апарату.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 448/96-ВР Уповноваженими особами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: Голова та члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; уповноважені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку посадові особи.
Указом Президента України № 1063/2011 від 23.11.2011 р. "Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку" утворено Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, а також затверджено Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Положення № 1063/2011).
Відповідно до п. 2 Положення №1063/2011, НКЦПФР у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та іншими актами законодавства, а також цим Положенням.
Так, п. 63 ч. 6 Положення №1063/2011 передбачено, що для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень вимог законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.
Згідно з ст. 1 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексу заходів з метою упорядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та попередження зловживань та порушень у цій сфері.
Стаття 2 Закону № 448/96-ВР, передбачено, що Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; інтеграція в європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.
Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 4 Закону № 448/96-ВР, передбачено, Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; пруденційний нагляд за професійними учасниками фондового ринку в межах діяльності, яка провадиться таким учасником на підставі виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії; контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів; контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів. Ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до законів України, що регулюють ринок цінних паперів, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з цими законами, та з урахуванням вимог статей 13 та 19 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Згідно з абз. 61 ст. 11 Закону № 448/96-ВР, крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України " Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (надалі - Закон №222-VIII), передбачено, що орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.
Відповідно до п. 11. ч. 2 ст. 6 Закону №222-VIII, орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює перевірку документів, що підтверджують відсутність контролю, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за діяльністю ліцензіата осіб - резидентів інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та/або дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України.
У відповідності до абз 4 ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що згідно довідки щодо структури власності ПАТ «БМ БАНК» та власників з істотною участю в ньому, що надана банком листом від 14.07.2015 № 836/2015 (вх. від 16.07.2015 № 4969-з), станом на 30.06.2015 року: прямим власником ПАТ «БМ БАНК» з часткою у статутному капіталі банку 99,9595 відсотків є АКБ «БАНК МОСКВИ» (відкрите акціонерне товариство), зареєстроване за законодавством Російської Федерації; опосередкованим власником ПАТ «БМ БАНК» з істотною участю у розмірі 96,84 відсотків є БАНК ВТБ (відкрите акціонерне товариство), зареєстроване за законодавством Російської Федерації; опосередкованим власником ПАТ «БМ БАНК» з істотною участю у розмірі 59,0 відсотків є Російська Федерація.
Верховною радою України 21.04.2015 року було прийнято постанову №337-VІІІ «Про заяву Верховної ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» відповідно до якої (абз.1, 17 п. 1 Заяви) чітко та однозначно визначено, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. Згідно абз.2 п.1 Заяви, 27.02.2014 р. збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
З аналізу вищезазначеної Постанови вбачається, що Російська Федерація - держава, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України», в особі Федерального агентства з управління державним майном, а отже Суд вважає, що в даному випадку Відповідач прийшов до правильно висновку, що держава Російська Федерація в особі Федерального агентства з управління державним майном здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ «БМ БАНК» шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ «БМ БАНК».
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем правомірно прийнято рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1077 від 24 липня 2015р. «Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю АТ «БМ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 33881201)».
Відповідно до пп. 2.2.2. Регламенту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Наказом Голови Комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.05.2013 року №302 - Комісія у межах своїх повноважень приймає рішення, організовує і контролює їх виконання. Рішення Комісії є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.
Згідно з до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIII, Анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії. Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1077 від 24 липня 2015р. «Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю АТ «БМ БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 33881201)» встановлено вплив країни агресора Російської Федерації в особі Федерального агентства з управління державним майном здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ «БМ БАНК» шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ «БМ БАНК», а отже у Відповідача були наявні всі підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензій на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідачем правомірно прийнято рішення від 24.07.2015 №1081 «Щодо анулювання ліцензій на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку ПАТ «БМ БАНК», а отже, твердження Позивача викладені в позовній заяві є безпідставними.
Крім того, в матеріалах справи міститься Розпорядження Державної регуляторної служби України від 18.09.2015 р. №35, в якому зазначено, що на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 16.09.2015 р. №19.3 (протокол №03-15) розглянуто скаргу ПАТ «БМ БАНК» на рішення Комісії від 24.09.2015 р. №1077 та від 24.09.2015 №1081 та відхилено апеляцію ПАТ «БМ БАНК».
У відповідності до ч. 1, ч. 2 та ч. 11 Закону №222-VIII, Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є: 1) розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування; 2) розгляд звернень органів ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування щодо проведення позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 4 та 5 частини дев'ятої статті 19 цього Закону. Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів. Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.
Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 Додатку 5 «Порядок обчислення показників учасників концентрації» до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 № 33-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.03.2002 за № 284/6572, вирішальний вплив одного суб'єкта господарювання на іншого суб'єкта господарювання виникає, зокрема у випадку, коли один суб'єкт господарювання стосовно іншого суб'єкта господарювання прямо або опосередковано володіє чи управляє (користується) часткою (паєм, акціями) у статутному капіталі в розмірі більше ніж 50 відсотків.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що контроль - вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність суб'єкта господарювання, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною частиною, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування та прийняття рішення органами управління суб'єкта господарювання, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання.
З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд прийшов до висновку, що Відповідач приймаючи оспорювані рішення, мав всі законні підстави, а твердження Позивача, що оскаржувані рішення прийняті в всупереч законам є помилковим та спростовується матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є неогрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а спірні рішення прийняті у відповідності до законодавства.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного розпорядження виконав в повному обсязі.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволені позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва
В задоволені позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови
Суддя А.Б. Федорчук