ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 листопада 2015 року № 826/13680/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 року №0003672205 та № 0003652205.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем безпідставно зроблено висновки, щодо завищення у перевіряємий період податкового кредиту та валових витрат, у зв'язку із формуванням таких з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Даня Фармат».
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 3477/26-51-22-05/38419214 від 09.06.2015року.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідачів, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38419214) по взаємовідносинам з СП «Оптіма-Фарм ЛТД» (п.н. 21642228), ТОВ «БАДМ» (п.н. 31816235), ТОВ «Вента.ЛТД» (п.н. 21947206), ТОВ «ФАРМПЛАНЕТА» (п.н. 36852896), ТОВ «Аметрін ФК» (п.н. 38218086), ПП «МЕДЕО» (п.н. 30002164), ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» (п.н. 38716858), ПрАТ «БІОФАРМА» (п.н. 36273281), ПАТ «ФІТОФАРМ» (п.н. 5430596), та ТОВ «Фонд-Поділ Інвест» (п.н. 21604142) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період грудень 2014року.
За результатами перевірки складено акт № 3477/26-51-22-05/38419214 від 09.06.2015року (надалі - Акт перевірки).
В акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Фармат ЛТД» при взаємовідносинах з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» завищено суму податкового кредиту та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014року на суму 596 826,08грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Фармат ЛТД» при взаємовідносинах з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» завищено валові витрати та занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за грудень 2014року на 1 534 695,60грн.
Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано заперечення, за результатом розгляду Заперечень Податковим органом Листом від 22.06.2015 р. №7077/10/26-51-22-05 повідомив, що висновки викладені в Акті перевірки залишено без змін.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом 23.06.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003672205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 534 695,66 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 383 673,92грн. та податкове повідомлення-рішення №0003652205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 596 826,08грн. та нараховано штрафні санкції на суму 149 206,52грн.
Позивач вважає прийняті податковим органом рішення протиправними та такими, що не ґрунтується на фактичних обставинах та суперечить нормам чинного податкового законодавства, а тому звернувся в суд із даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.
В частині щодо податкового повідомлення рішення №0003672205 від 23.06.2015р., суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема із змісту акту перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток, слугувало встановлення формування позивачем у перевіряємий період валових витрат з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ»», при цьому правочин укладений позивачем із вказаним контрагентом, на переконання податкового органу, не носять реального характеру.
Відповідно до змісту акту перевірки та даних відповідачем письмових пояснень, висновки податкового органу, щодо не настання реальних наслідків за господарськими операціями позивача з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ», обґрунтовано відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних в підтвердження здійснення ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» поставок товарів відповідно до укладеного договору.
Суд не погоджується з доводами податкового органу виходячи із наступних міркувань.
Дослідивши надані сторонами докази судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» укладено Договір № 2014/07/14 від 14 липня 2014року, відповідно до умов якого ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» зобов'язувалось передати у власність позивачу (поставляти) лікарські засоби, біологічно активні добавки та вироби медичного призначення. Найменування, кількість та ціна такого товару визначається кожному окремому випадку відповідно до видаткових накладних.
Відповідно до змісту п. 2 Договору, товар поставляється транспортом Продавця на склад Покупця на умовах поставки СРТ м. Київ Інкотермс -2000. Якість товару, що поставляється повинна бути підтверджена сертифікатом якості заводу - виробника та іншими документами, якщо цього вимагає законодавство (п.3 Договору).
В підтвердження виконання умов вказаного Договору, у перевіряємий період, позивачем як до перевірки так і суду надано копії видаткових накладних за період з 02.12.2014 р. - 31.12.2014 р., розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, податкових накладних за період з 02.12.2014 р. - 31.12.2014 р., сертифікатів відповідності на поставлений ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» товар, довіреності та інші документи.
Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що поставлений ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» товар, позивачем в подальшому реалізовано своїм контрагентам-покупцям, при цьому, поставку таким товарів від позивача податковим органом за результатами проведеної перевірки підтверджено.
З аналізу наведеної документації вбачається, що ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» у повній мірі виконано свої зобов'язання перед позивачем по укладеному правочину.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача ТОВ «ДАНЯ ФАРМ», суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".
Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.
Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період валові витрати з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «ДАНЯ ФАРМ», а отже податкове повідомлення рішення №0003672205 від 23.06.2015р. підлягає скасуванню.
В частині щодо податкового повідомлення рішення №0003652205 від 23.06.2015р., суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема із змісту акту перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугувало встановлення податковим органом формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «ДАНЯ ФАРМ», що не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, виписані ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» позивачу податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказана обставина позивачем не заперечується, однак вказується, що такі податкові накладні, в силу норм податкового законодавства, не підлягають обов'язковій реєстрації у ЄРПН.
Так відповідно до змісту п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить : понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.
З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Як вбачається із наданих позивачем до матеріалів справи копій податкових накладних виписаних ТОВ «ДАНЯ ФАРМ» на виконання умов Договору № 2014/07/14 від 14 липня 2014року, такі виписані у грудні 2014 року, а сума податку на додану вартість у кожній не перевищує 10 тис. грн..
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача, щодо відсутності у даному випадку обов'язку із реєстрації наданих податкових накладних у ЄРПН, за таких обставин висновки податкового органу, щодо протиправності формування позивачем у перевіряє мий період податкового кредиту, на підставі таких податкових накладних, є необґрунтованими та безпідставними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 року №0003672205 та № 0003652205.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармат ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38419214) судові витрати в сумі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук