Справа № 127/16913/15-ц
Провадження № 2/127/5222/15
16 листопада 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді: Ан О.В.,
при секретареві Тронт М.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несплату аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3В про стягнення пені за несплату аліментів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.01.2007 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ? частини всіх видів доходів. Вказане рішення набуло законної сили. На виконання вказаного рішення Ленніським районним судом м.Вінниці було видано виконавчий лист № 2-747/07 та пред'явлено до виконання.
Однак, ні в добровільному порядку, ні в примусовому порядку рішення суду відповідачем не виконується, останній ухиляється від сплати аліментів. Заборгованість відповідача по аліментах за період з 01.09.2011 року по 01.10.2014 рокусклала 9472,46 грн., що підтверджується довідкою - розрахунком заборгованості по аліментах, виданою Державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, на підставі чого позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Відповідач позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити у зв'язку з безпідставністю посилаючись на обставини викладені в запереченнях. Додатково суду пояснив, що з моменту призначення аліментів відповідач працював та працює в ТОВ «Вінницька будівельна компанія». Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 16.01.2007 року у справі № 2-5698/06 було видано виконавчий лист, однак за місцем роботи відповідача він не надходив. У зв'язку з тим, що за місцем роботи виконавчий лист не надходив тому він самостійно в добровільному порядку систематично та у встановлені терміни перераховував на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ? частини від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. 14.11.2014 року за місцем роботи відповідача надійшла постанова старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_6, щодо стягнення аліментів у розмірі ? частини від всіх видів доходу відповідача, але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до постанови від 03.11.2014 року заборгованість відповідача станом на 01.10.2014 року становить 13621,98 грн., а також визначено порядок стягнення на заробітну плату в розміні 50% з моменту погашення заборгованості, а надалі згідно виконавчого документа, а саме: у розмірі ? частини від всіх видів доходів відповідача. 20.11.2014 року старшим державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_7 за місцем роботи відповідача було направлено лист № 237140937/20 від 20.11.2014 року, яким попередню заборгованість визначено вважати недійсною, оскільки було здійснено часткову сплату заборгованості по аліментам за попередній період, та визначено заборгованість станом на 01.11.2014 року в розмірі 8202,84 грн. 03.12.2014 року старшим державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького управління юстиції ОСОБА_7 за місцем роботи відповідача направлено лист № 24792/09-37/20 від 03.12.2014 року, яким визначено, що 03.12.2014 року відповідачем самостійно було сплачено заборгованість в сумі 8202,84 грн. У зв'язку з даною обставиною станом на 01.11.2014 року заборгованість відсутня. Листом визначено, що в подальшому проводити утримання поточних аліментів тільки у відповідності до виконавчого документа, а саме: у розмірі ? частини від всіх видів доходів відповідача.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 16.01.2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено. Стягнено з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ? частини від всіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Відповідно до вказаного рішення від 16.01.2007 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист № 2-747/07 року (а.с. 6).
Постановою старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції № 22949/09-37/20 від 03.11.2014 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-747/07 року, виданого Ленінським районним судом м.Вінниці про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ? від всіх видів доходів відповідача, звернено стягнення на заробітну плату боржника, з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику після відрахування та зборів проводити утримання в розмірі 50% до моменту погашення заборгованості, а надалі згідно виконавчого листа, а саме: у розмірі ? частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитині відповідного віку, щомісячно (а.с. 28).
Відповідно до листа № 23714/09-37/20 від 20.11.2014 року, в Замостянському відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції перебуває на виконання дублікат виконавчого листа № 2-747/07 від 12.09.2014 року виданого Ленінським районним судом м.Вінниці про стягнення з ОСОБА_3 аліментів з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ? від всіх видів доходів відповідача. 20.11.2014 року боржником надано квитанції, які підтверджують часткову сплату заборгованості по аліментам за попередній період. У зв'язку з даною обставиною попередню заборгованість вважати недійсною. Заборгованість станом на 01.11.2014 року становить 8202,84 грн. (а.с. 29).
Згідно із листом № 24792/09-37/20 від 03.12.2014 року старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції 03.12.2014 року боржником самостійно сплачено заборгованість в сумі 8202,84 грн. В зв'язку з даною обставиною станом на 01.11.2014 року заборгованість відсутня. В подальшому проводити утримання поточних аліментів тільки у відповідності до виконавчого документа, а саме: у розмірі ? частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитині відповідного віку, щомісячно (а.с. 30).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2014 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Відповідно до якого зменшено розмір аліментів які стягуються з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 до 1/6 частини зі всіх видів доходів ОСОБА_3 щомісячно (а.с. 32-34).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 09.01.2015 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2014 року залишено без змін (а.с. 35-38).
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п.22 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Отже, головною підставою стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів є наявність рішення суду та виконавчого листа, яким платника аліментів зобов'язано здійснювати сплату аліментів як в твердому грошовому виразі, так і в частині доходу (заробітної плати) платника.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що аліменти було присуджено на підставі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 16.01.2007 року. Визначені судом аліменти відповідач почав сплачувати одразу після направлення виконавчого документа за місцем його роботи щомісячно, крім того, згідно листа № 24792/09-37/20 від 03.12.2014 року старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції 03.12.2014 року боржником самостійно сплачено заборгованість в сумі 8202,84 грн. В зв'язку з даною обставиною станом на 01.11.2014 року заборгованість відсутня.
Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів на спростування вказаних обставин позивачем не надано.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач регулярно сплачував аліменти в межах встановлених діючим законодавством, а отже його вини в прострочені сплати аліментів суд не вбачає. За таких підстав, як відсутність вини особи, відсутні й підстави до стягнення пені за несплату аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 20, 180, 194, 196 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несплату аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.
Головуючий суддя О.В. Ан