137/1890/15-ц
11.11.2015
Літинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Білик Н. В.,
з участю секретаря Хижук Л.І.
за участю сторін: ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Літинського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Дяковецької сільської ради про визнання права власності.
До суду звернувся ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 із позовом до Дяковецької сільської ради про визнання права власності. В позові зазначає, що 02.08.2009 року померла його мати ОСОБА_4. Після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0.60 га, що розташовані в с.Гавришівка, вул.Б.Хмельницького,40 Літинського району Вінницької області. За життя, на випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіла усе своє майно в рівних долях своїм дітям - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Однак, єдиним спадкоємцем за заповітом, на все спадкове майно, є ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від прийняття спадщини відмовилися, а ОСОБА_5 померла. Однак ОСОБА_3 не може оформити спадщину, оскільки на майно, яке підлягає державній реєстрації відсутні правовстановлюючі документи. За таких обставин, позивач не може реалізувати своє право на спадщину, тому змушений звернутися до суду за захистом свого права.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє інтересах ОСОБА_3, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовільнити.
Представник Дяковецької сільської ради в судове засідання не з'явився, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позов визнають в повному обсязі.
Дослідивши матеріали, які є у справі, взявши до уваги думку сторін, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами існують цивільні правовідносини, пов'язані із спадкуванням.
Копія свідоцтва про смерть (а.с. 4) свідчить, що ОСОБА_4 померла 02.08.2009 року. Копія заповіту (а.с.5) підтверджує, що покійна ОСОБА_4 заповіла усе своє майно в рівних долях - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Із копії витягу із Спадкового реєстру (а.с.6) встановлено, що у Літинській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4. Із копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: Вінницька область Літинський район, с.Гавришівка вул.Б.Хмельницького,40 (а.с.10-12) встановлено, що у даному документі право власності на житловий будинок зареєстровано 1946року за ОСОБА_4. Крім того, у даному документі наявна відмітка про відсутність правовстановлючих документів на будинковолодіння. Довідка видана Дяковецькою сільською радою (а.с.9) свідчить, що рішенням від 18.11.1993 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га, в т.ч.0,25 га для обслуговування житлового будинку і 0,35 га для ведення особистого селянського господарства. Копія довідки (а.с.24) підтверджує,що згідно даних погосподарської книги № 9 за 2006-2010 рр. ОСОБА_4, яка померла, 02.08.2009 р., була власником житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований в с.Гавришівка вул.Б.Хмельницького,40 Літинського району, крім того, покійній належала земельна ділянка розміром 0,25 га для обслуговування житлового будинку і 0,35 га для ведення особистого селянського господарства. Із копії свідоцтва про смерть (а.с.28) встановлено, що ОСОБА_5 померла 12.10.1999 року. Відповідь нотаріуса (а.с.25) свідчить, що ОСОБА_3 позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-ІУ, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, згідно із ст. 1, ст. 6 якої встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, спадкодавиця своє право власності в БТІ не зареєструвала .
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи те, що спірний будинок було побудовано у 1946 році, довідка Дяковецької сільської ради та виписки погосподарських книг свідчить, що ОСОБА_4 являвся власником житлового будинку за адресою: Вінницька область, Літинський р-н., с.Гавришівка, вул. Б.Хмельницького,40 , тому є підстави для задоволення позову.
Відповідно до абзацу 2 п.1 розділу Х"Перехідні положення" ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
У листі-роз'ясненні від 16.05.2013 року №24-753/0/4-14 викладена позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, де зазначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, однак не набула права власності на землю, тому наявні усі підстави для надання ОСОБА_3, який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, права на продовження приватизації земельної ділянки.
Керуючись ст..213-215 , 256 ЦПК України, ст. 1216-1218, 392 ЦК України, - В И Р І Ш И В :
Позов задовільнити.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з гочподарськими будівлями та спорудами, відповідно до технічного паспорта, які розташовані в с.Гавришівка вул.Б.Хмельницького,40 Літинського району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на завершення приватизації земельних ділянок для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства -0,35 га, загальною площею 0,60 га, розташованих в с.Гавришівка по вул.Б.Хмельницького, 40 Літинського району Вінницької області.
Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати до апеляційного суду Вінницькї області через райсуд протягом 10 днів після проголошення рішення.
Суддя: Білик Наталія Володимирівна