Рішення від 13.04.2012 по справі 2-226/11

13.04.2012

Справа № 2 - 1612/9/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді Окунь Т.В.

при секретарі Гончар С.Т.

з участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 садоводів “Мічуринець”про стягнення про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 садоводів “Мічуринець”до ОСОБА_1 про визнання колегіальних рішень товариства недійсними та стягнення завданої матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із згаданим позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем його права на отримання заробітної плати в установлені Законом строки, просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2400 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8326 грн.26 коп. та понесені ним, як головою товариства, особисті витрати в зв'язку з оплатою заборгованості товариства за спожиту електричну енергію в сумі 704 грн.30 коп.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в частині вимоги стягнути понесені позивачем витрати по оплаті послуг за спожиту електричну енергію. В іншій частині позов не визнав, звернувшись до суду із зустрічною позовною заявою (а.с.118-121), в якій просить постановити рішення про визнання недійсними ряду колегіальних рішень ОСОБА_5 про обрання ОСОБА_1 на посаду голови товариства, визнати незаконним зайняття ОСОБА_1 посади голови товариства протягом періоду з 17 лютого 2007 року до 13 лютого 2010 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства всю суму отриманої ним протягом згаданого періоду заробітної плати в сумі 33 827 грн.

В судовому засіданні кожна із сторін наполягала на задоволенні власних вимог з підстав, наведених у позові.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші, надані ними на обгрунтування заявлених вимог та заперечень докази, встановив наступне:

17 лютого 2007 року конференцією представників товариства “Мічуринець”ОСОБА_1 відповідно до положень п.6.6, 6.14 ОСОБА_5 (а.с. 241, 242) був обраний головою товариства терміном на 2 роки (а.с.20-22).

Два роки потому, рішенням конференції товариства від 21 лютого 2009 року (а.с. 30-33) ОСОБА_1 був обраний головою ОСОБА_5 на повторний строк.

Відповідно до прийнятих конференціями ОСОБА_5 рішень, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, щороку, впродовж терміну його перебування на посаді Голови ОСОБА_5 укладались так звані “Трудові угоди”, за умовами яких ОСОБА_1 прийняв на себе обов'язок по виконанню робіт голови ОСОБА_5 із оплатою праці в розмірі 800 грн. на місяць (а.с. 6,16-19), яка здійснювалась ОСОБА_5 шляхом складання відповідних платіжних відомостей на видачу заробітної плати, що підтверджується в матеріалах справи їх відповідними копіями (а.с. 41-56).

13 лютого 2010 року Конференцією товариства були проведені дострокові перевибори Голови товариства, на якій було обрану нового Голову товариства. Вищенаведені обставини сторонами у справі не заперечувались.

Посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_1 протягом періоду з 17 лютого 2007 року до 13 лютого 2010 року незаконно обіймав посаду Голови ОСОБА_5 через порушення, які були допущені Колегіальним органом при прийнятті оспорюваного на разі рішення, а саме за відсутності уповноважених представників, як того вимагає п.6.5. Уставу, представник відповідача послалась на ту обставину, що укладені із ОСОБА_1 угоди є незаконними і за своєю правовою суттю не є трудовими, мають цивільно -правовий характер, і є нічим іншим, як договорами підряду, роботи за умовами якого не підлягають оплаті в зв'язку з порушенням ОСОБА_1 договірних зобов'язань належним чином виконувати взяті за договором обов'язки.

Вирішуючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку належить до них застосувати, суд наголошує про наступне:

Розмежовуючи цивільно-правовий договір від трудового за критерієм їх предмету, суд вважає, що насамперед вони мають різнитися за формально-юридичною ознакою. При укладенні цивільно-правої угоди підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує її виконання, не підлягає внутрішньому трудовому розпорядку, не має право на одержання допомоги з соціального страхування. Цивільно - правовий договір укладається заради досягнення результатів праці, трудовий - регулює сам процес праці.

Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз представлених сторонами доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку, що укладені між сторонами “трудові угоди”, як підстава виконуваної ОСОБА_1 роботи, є трудовими угодами за своїми юридичними ознаками. Згаданого висновку суд дійшов з огляду на сукупність усіх наданих доказів, які підтверджуюють: підпорядкованість ОСОБА_1 колегіальним органам товариства та його підзвітність, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, про що свідчить наявність табелів обліку його робочого часу (а.с. 97-99) та відрахування відповідних страхових внесків до УПФУ (а.с. 259-260), що притаманне лише трудовим угодам.

Отже, спірні правовідносини стосовно виниклої заборгованості по оплаті праці регулюються нормами КЗпП України.

Факт порушення законодавства про оплату праці знайшов своє підтвердження в суді. Строк розрахунку при звільненні встановлений ст.116 КЗпП України, відповідно до якого при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За відсутності спору між сторонами що суми заборгованості, яка за період з листопада 2009 року до січня 2010 року становить 2400 грн. /800 грн. х 3 = 2400 грн./ вимога ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованою повністю і підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених ним вимог про стягнення заборгованості за період затримки розрахунку при звільненні, суд наголошує про наступне:

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП України, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, передумовою для застосування положень сти.117 КЗпП України є вина підприємства.

Разом з тим, ОСОБА_1 не заперечив тієї обставини, що заборгованість по заробітній платі виникла під час його перебування на посаді Голови товариства, і не нараховувалась через відсутність коштів у ОСОБА_5, що підтверджене в матеріалах справи відповідною письмовою довідкою бухгалтера ОСОБА_5 та даними УПФУ, стосовно того, що протягом листопада 2009 року -січня 210 року відповідні внески ОСОБА_5 не здійснювались в зв'язку із тим, що діяльність ОСОБА_5 носить сезонний характер (а.с. 253,259-260).

Отже, за відсутності вини ОСОБА_5 в утворенні заборгованості по заробітній платі, що не заперечувалось в суді також самим ОСОБА_1 підстави для застосування положень ст..117 КЗпП України до спірних правовідносин відсутні.

Вирішуючи питання щодо обгрунтованості заявлених ОСОБА_5 зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного:

Вимога ОСОБА_5 щодо визнання власних рішень недійсними взагалі позбавлена правового сенсу через відсутність підстави спору. Пред'явлена до самого себе вимога не є такою, що містить спір і потребує судового вирішення, оскільки питання законності власних рішень може бути вирішене ОСОБА_5 відповідно до положень ОСОБА_5 на загальних підставах.

З огляду на вищенаведене, суд, керуючись ст..116 КЗпП України, ст..ст.213,215 ЦПК України ,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 садоводів “Мічуринець”на користь ОСОБА_1. заборгованість по заробітній платі в сумі 2400 коп. та відшкодування понесених ним витрат по оплаті послуг електропостачання в сумі 704 грн. 30 коп.

На користь держави стягнути з ОСОБА_5 садоводів “Мічуринець” судовий збір в розмірі 310 грн.

Судове рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 800 грн. допустити до негайного виконання

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

ОСОБА_5 садоводів “Мічуринець”в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з часу його проголошення.

Суддя підпис ОСОБА_6

Копія вірна: Суддя Т.В. Окунь