Справа № 534/2405/15-а
Провадження № 2а-534/89/15
Постанова
17 листопада 2015 року Комсомольський міський суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді Окунь Т.В.
при секретарі Гончар С.Т.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
В жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду та скасувати ухвалену 25 серпня 2015 року директором Департаменту ДАБІ у Полтавській області постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.188-42 КУпАП, на підставі якої він був підданий штрафу в розмірі 5 100 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згаданий акт, який є предметом оскарження в суді, був винесений відповідачем за відсутності в його діях складу адміністративного порушення /ст..9 КУпАП/, та з порушенням процесуальних норм /ст..276 КУпАП/, всупереч вимогам яких протокол про адміністративне правопорушення було складено в його відсутність, він також не був повідомлений про розгляд адміністративної справи.
До суду позивач не з'явився, уповноваживши відповідною довіреністю представляти свої інтереси в суді гр.. ОСОБА_1 (а.с. 5).
Відповідач позов не визнав з підстав, наведених в письмовому запереченні на позов (а.с. 29-31), яким зазначає про те, що приймаючи оскаржуване рішення, діяв в межах наданих повноважень та у відповідності із Законом, з огляду на що вимоги позивача вважає безпідставними і в їх задоволенні просить відмовити повністю. До суду представник відповідача не з'явися, звернувшись із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши представлені у справі письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів:
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови (а.с.8) 13 серпня 2015 р., ОСОБА_2 здійснив недопущення посадової особи Департаменту ДАБІ у Полтавській області на об'єкт будівництва «Реконструкція інтернет-клубу під адміністративно-торгові-побутові приміщення (ІІ черга будівництва) за адресою АДРЕСА_1 для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю.
Під час складання протоколу від надання пояснень та його підпису ОСОБА_2 відмовився (а.с. 10).
Вирішуючи справу відповідно до спрямованості завдання адміністративного судочинства та специфіки предмету судового розгляду, з огляду на критерії, зазначені в ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:
Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права - незаконного /за його посиланням/ притягнення до адміністративної відповідальності. Доводячи суду поважність причини пропущення строку звернення до суду, ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що був відсутній під час ухвалення посадовою особою оскаржуваного ним рішення, і до суду звернувся одразу після того, як отримав поштовим відправленням /21 вересня 2015 року/ його копію (а.с. 39))
Відповідно до положень ч.3 ст. 99 КАСУ, ст.289 КУпАП для звернення до суду з вимогою про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлюється 10-ти денний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення. Враховуючи мотиви, які наводить позивач, звертаючись із клопотанням про поновлення процесуального строку, суд, з врахуванням законодавчо закріпленого принципу доступу до правосуддя, вважає їх підставою, достатньою для визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною та розгляду адміністративної справи в порядку, встановленому КАСУ.
В судовому засіданні обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача, доводячи незаконність оскаржуваної постанови та не заперечуючи по суті самого факту недопущення ОСОБА_2 посадової особи Департаменту ДАБІ на об'єкт будівництва, суду показав, що відповідальність за згаданою нормою передбачена лише за умови невиконання законних вимог(приписів) посадових осіб органів ДАБК та нагляду. Резюмуючи в даній ситуації незаконність дій посадової особи вважає їх незаконними, а перевірку такою, що прямо суперечить п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, у відповідності до якого «у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України». В цьому контексті органи ДАБІ автоматично віднесені позивачем до контролюючих органів в розумінні положень ЗУ № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, з огляду на обсяг наданих їм повноважень, пов'язаних зокрема із здійсненням контролю в будівельній галузі.
Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку належить до них застосувати, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони /серед іншого/: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Отже, із наведеного в нормі переліку, слід визначити ті, які є критеріями законності актів, дій чи бездіяльності що оскаржуються, а саме: чи ґрунтується правовий акт на законі, чи прийнятий він уповноваженою особою з використанням повноваження та з метою, з якою це повноваження надано.
Вирішуючи питання щодо дотримання відповідачем норм матеріального права при прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.188-42 КУпАП суд виходить з наступного:
28 грудня.2014 року ЗУ № 71-VІІІ до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України було внесено ряд змін щодо податкової реформи.
У відповідності до положень ст.1 Податкового Кодексу України, затв. ЗУ № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, «Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу».
У відповідності до положень ст..41.1 ПКУ «Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції».
Водночас термін «контролюючі органи» у текст ПКУ був введений Законом України № 404-VII від 04.07.2013 , згідно з яким слова "в органі державної податкової служби" в тексті Закону в усіх відмінках і числах замінено словами "у контролюючому органі" у відповідному відмінку і числі, а слова "орган державної податкової служби, митний орган", "орган державної податкової служби", "орган податкової служби", "податковий орган", "державна податкова служба", "митний орган" в усіх відмінках і числах - словами "контролюючий орган" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 404-VII від 04.07.2013
Отже, аналізуючи зміст наведених нормативних актів, зокрема положення ЗУ № 71-VІІІ, яким до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України /серед яких немає жодного, який би певною мірою регулював діяльність ДАБІ/ було внесено ряд змін саме в зв'язку із проведенням податкової реформи, віднесення позивачем посадових осіб Департаменту ДАБІ до складу контролюючих органів в контексті положень ПКУ є нічим іншим, як невірним тлумаченням норм матеріального права, з огляду на що, в ситуації, що виникла з ОСОБА_2, вимога ДАБІ щодо забезпечення доступу на проведення посадовою особою позапланової перевірки була такою, що ґрунтувалась на вимозі ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та положеннях Постанови КМУ № 553 від 23.05.2011 року «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», а відтак, вимога позивача щодо порушення відповідачем норм матеріального права є такою, що не ґрунтується на вимозі Закону, і задоволенню не підлягає.
Аналізуючи позицію ОСОБА_2 щодо порушення відповідачем процесуальних норм КУпАП в частині складання протоколу у відсутність особи, що притягається до відповідальності та розгляду справи за її відсутності, суд проголошує про наступне:
Як вбачається із змісту ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач надав суду копію протоколу про адміністративне правопорушення, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 був присутнім під час його складання та відмовився від його підпису (а.с. 10), і більш того, 19 серпня 2015 року поштовим відправленням, під розписку (а.с. 39) отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення із одночасним сповіщенням /зворотня сторона протоколу/ про дату розгляду адміністративної справи, що не було спростовано в судовому засіданні стороною позивача /з огляду на законодавчо закріплений ч.1 ст.71 КАСУ принцип змагальності сторін/, з огляду на що суд не вбачає суперечливості оскаржуваної позивачем постанови вимогам КУпАП, та приходить до висновку про відсутність обставин, якими обґрунтовано пред'явлений в цій частині вимог позов.
Питання про судові витрати вирішене судом у відповідності ст.1 ЗУ «Про судовий збір», ст.94 КАС України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 102, 159, 160 КАС України, суд,
Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк звернення до суду.
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
На користь держави стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.
Судове рішення може бути оскаржене сторонами до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя підпис Т.В. Окунь
Згідно з оригіналом.
Суддя Т.В.Окунь