16.11.2015 Справа № 363/573/14-ц
16.11.2015 року Вишгородський районний суд Київської області, у складі:
головуючого судді - Котлярової І.Ю.,
при секретарі - Палій Л.О.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Вишгорода цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту від 25.09.2013 року сфальсифікованим та нікчемним, відновити дію заповіту від 24.06.2010 року та визнати його діючим та чинним, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту від 25.09.2013р. сфальсифікованим та нікчемним та відновити дію заповіту від 24.06.2010 року в обґрунтування якого вказав, що він разом із дружиною ОСОБА_4 та своєю матір'ю ОСОБА_5 тривалий час, а саме 8 років, проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті батька ОСОБА_6, мати ОСОБА_7 з огляду на майновий та сімейний стан усіх синів, 24.06.2010 року у Вишгородській районній державній нотаріальній конторі оформила заповіт, згідно з яким на випадок смерті зробила розпорядження, зокрема належній їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,1670 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, які знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Стовпова, 6, а також земельну ділянку розміром 0,1206 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221882401072840023 заповіла позивачу ОСОБА_1. Не погоджуючись з таким заповітом відповідач ОСОБА_2 25 вересня 2013р. організував складання начебто від імені матері ОСОБА_5 в Демидівській сільській раді нового заповіту на свою користь, нерозбірливий підпис заповідачки на якому всупереч статтям 54,78 спеціального Закону України «Про нотаріат» замість голови сільради посвідчила секретар виконавчого комітету Демидівської сільської ради ОСОБА_8.
7 грудня 2013 року ОСОБА_5 померла, відразу після чого брати різко почали вередувати відносно нього та його дружини, брутально поводитись щодо них, зокрема насильно викинули із будинку № 6 по вул. Стовпова, с. Демидів, Вишгородського району, Київської області їх на вулицю, повикидали частково їх майно, самовільно змінили замок на вхідних дверях. На теперішній час ОСОБА_2 дає численні оголошення, які містять інформацію про продаж зазначеного будинку.
Через невідповідність справжньому підпису заповідачки ОСОБА_5 на заповіті від 25.09.2013р. та відсутності її вільного волевиявлення позивач звернувся до суду із даним позовом та просить визнати заповіт від 25.09.2013 року сфальсифікованим та нікчемним, відновити дія заповіту від 24.06.2010 року та визнати його діючим та чинним.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, які містяться у позовній заяві. Також, у судовому засіданні наголосив, що незважаючи на те, що експертом надано висновок про справжність підпису ОСОБА_5 у спірному заповіті, він вважає, що його мати у день складання та час, який зазначено у заповіті, не перебувала у Демидівської сільської раді, оскільки того дня, а саме 25.09.2013 року з 09.00год. до 10.00 год. вона перебувала за місцем свого проживання, таким чином не могла о 09.25 годині 25.09.2013 року скласти заповіт у Демидівській сільраді, у зв'язку із чим просив заявлені ним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та пояснили, що коли ОСОБА_5 захворіла на лімфому внутрішніх органів і потребувала допомоги, позивач, будучі повнолітньою, працездатною, матеріально забезпеченою людиною, свідомо та тривалий час зневажливо ставився до особистого життя своєї матері. Жодного разу не поцікавився станом здоров'я, не піклувався про неї, не надав їй ні матеріальної, ні моральної допомогою. Крім цього 25.09.2013р. керуючись ст. 1254 ЦК України ОСОБА_5 склала новий заповіт, який скасовує попередній. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про нотаріат», заповідач мав право на складання заповіту в виконавчому комітеті Демидівської сільської ради, а секретар Іванова Л.Д., як уповноважена особа цього комітету мала право його посвідчити, що вона і зробила.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 у суді пояснив, що ОСОБА_1 дійсно проживав із своєю дружиною ОСОБА_4 та матір'ю ОСОБА_5 в будинку за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Стовпова, буд. 6. Однак, на протязі всього часу проживання, ОСОБА_1І, зневажливо ставився до своєї матері ОСОБА_5, не доглядав та не піклувався про неї, фізично тиснув та просив віддати йому будинок в якому вони мешкали. Крім того, 23.04.2011р. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння побив свою матір, зламавши при цьому їй руку. У вересні 2013 року ОСОБА_5 прийняла рішення виселити зі свого будинку ОСОБА_1 та його дружину ОСОБА_4, та звернулася до нього за допомогою. Приїхавши у будинок матері разом із ОСОБА_3, мати одразу почала вимагати від ОСОБА_1 покинути будинок, після чого стався конфлікт після якого, позивач все ж таки погодився виїхати з будинку. Тоді ж ОСОБА_2 забрав матір до себе до дому в с. Пухівка, Броварського району, а позивач разом із дружиною знайшли собі інше житло та переїхали до нього. Після повернення ОСОБА_5 у свій будинок, враховуючи попередні обставини та будучі у здоровому розумі зробила новий заповіт від 25.09.2013р. на користь ОСОБА_9 У зв'язку із чим просили у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно статті 1217 ЦК країни спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
У судовому засіданні сторони пояснили, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір'ю, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_5 померла 07.12.2013 року. Всі ці факти та обставини не оспорюються сторонами по справі, у зв'язку із чим у відповідності до ст. 61 ЦК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою, особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним,.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до заповіту від 24.06.2010 року, ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла житловий будинок № 6, земельну ділянку, розміром 0,1670 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, які знаходяться за адресою: с. Демидів, вул. Стовпова, 6, Вишгородського району, Київської області та земельну ділянку розміром 0,1206 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (а.с. 83)
Згідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Так, із матеріалів справи встановлено, що 29.09.2013 року ОСОБА_5 склала новий заповіт, яким заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось ОСОБА_2, таким чином скасувавши заповіт від 24.06.2010 року (а.с. 84).
Статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Судом, за клопотанням позивача було призначено проведення по справі судово-почеркознавчу експертизи по заповіту від 25.09.2013 року.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №8776/8777/15-32 від 31.07.2015 року, підпис від імені ОСОБА_5 у рядку «підпис» у заповіті від 25.09.2013 року, посвідченому секретарем виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_8, реєстраційний № 75, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_5 у рядку «Підпис» у заповіті від 25 ве6ресня 2013 року, посвідченому секретарем виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_8, реєстраційний №75, виконано ОСОБА_5 (а.с. 99-105).
Таким чином, посилання позивача на фальсифікацію заповіту від 25.09.2013р., з тих підстав, що ОСОБА_5 не підписувала заповіту від 25.09.2013 року не знайшли свого підтвердження під час проведення судово-почеркознавчої експертизи та судового засідання.
Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, зокрема те, що заповіт складається у письмові формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіт, посвідчений особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, статтею 1251 ЦК України визначено, якщо у населеному пункті немає нотаріусу, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Аналогічні вимоги містяться у статті 37 Закону України «Про нотаріат», у статті 41 даного Закону зокрема зазначено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування; нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування.
Із дослідженого у судовому засіданні заповіту від 25.09.2013 року вбачається, що він відповідає вимога до заповіту, які передбачені ст.1247 ЦК України, а саме складений у письмовій формі, містить у собі відомості щодо місця та дати складання, особисто підписаний заповідачем, що підтверджується обґрунтованими висновками судово-почеркознавчої експертизи, посвідчений особою, повноваження якої передбачені ст. 1251 ЦК України.
Також, у судовому засіданні були оглянути оригінали наступних документів, а саме: журнал вчинення нотаріальних дій за 2013 рік, у прошитому та пронумерованому вигляді, який ведеться у Демидівській сільській раді, у якому на аркуші №19 міститься запис №75 від 25.09.2013 року про посвідчення заповіту від ОСОБА_5, з зазначенням даних паспорту та пенсійного посвідчення останньої, та підпис; алфавітний журнал, у якому на аркуші 39 міститься запис про заповідача - ОСОБА_10, дата посвідчення заповіту - 25.09.2013р.; заява про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів за вх.№527 від 25.09.2013р. за відповідної формою, яка є додатком №1 до Положення про Спадковий реєстр; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі дані з якого співпадають повністю з даними з заяви; копія другого примірнику заповіту, який залишається на зберіганні у Демидівської сільській раді, копії всіх перелічених вище документів долучені до матеріалів справи.
Статтею 52 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій, кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошитим, аркуші пронумеровані. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що 25.09.2013 року, близько о 09.00 год. до неї, як секретаря виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, звернулась ОСОБА_5 з проханням скласти та засвідчи заповіт. Оскільки, складання та посвідчення заповіт входить до складу обов'язків свідка, та ОСОБА_5 мала при собі паспорт, який посвідчує її особу, вона погодилась зробити дані дії. При складані та засвідчені заповіту свідком були здійснені наступні дії, а саме: підготовлено текст заповіту, який було складено зі слів заповідача - ОСОБА_5; заповнено алфавітну книгу, до якої було внесено запис про ПІБ заповідача, дату посвідчення заповіту та номер за реєстром (копію книги надано до суду); внесено відомості до реєстру нотаріальних дій за №75 від 25.09.2013р. (копія реєстру надана до суду); заповнено заяву про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів на підставі якої було отримано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі (копії документів були надані до суду). Крім того, нею до заповіту також було долучено копію паспорту заповідача, а саме ОСОБА_5. Крім того, разом із нею у кабінеті перебуває також діловод виконавчого комітету Демидівської сільської ради, яка також було свідком всіх цих дій.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що у вересні 2013 року до секретаря виконкому ОСОБА_8 звернулась ОСОБА_5, під час розмови з якою та складання документів була присутня свідок, оскільки працювала у Демидівській сільській раді та знаходилась на робочому місці у одному приміщенні з ОСОБА_8
Пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 узгоджуються між собою, та підтверджуються наданими у судовому засіданні документами долученими до матеріалів справи.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що він мешкає поблизу будинку №6 по вул. Стовпова, тому 25.09.2013 року він бачив як ОСОБА_5 приблизно о 09.00 годині перебувала у себе дома, оскільки бачив, як вона в цей час розмовляла з ОСОБА_13. Позивача знає тривалий час, підтримують дружні стосунки.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що позивача та відповідачів знає тривалий час та підтримує з ними добрі стосунки. 25.09.2013 року, приблизно о 08.55 годині він під'їхав до будинку де мешкала ОСОБА_5, оскільки він домовся там про зустріч з ОСОБА_1, приблизно о 09.00 год. під'їхав останній та відкрив ворота гаражу де він на оглядовій ямі оглянув свій автомобіль. На думку свідка ОСОБА_5 в цей час перебувала у будинку.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1. Вони тривалий мешкали у одному будинку з ОСОБА_5. Вважає, що ОСОБА_5, 25.09.2013 року не могла скласти та засвідчити заповіт, оскільки перебувала вдома та нікуди не ходила.
Суд критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13 оскільки вони перебувають у сімейних або дружніх стосунках з позивачем, надані ними пояснення є протирічними, а саме всі свідки виключно пам'ятають дані щодо дати та часу у який вони бачили ОСОБА_5, але інші подробиці не можуть пригодити. Крім того, як зазначив свідок ОСОБА_13, йому було відомо про те, що з вересня 2013 року позивач ОСОБА_5 не мешкав разом із матір'ю, а винаймав собі інше житло у зв'язку із суперечками які виникали між останніми, що підтверджує пояснення відповідачів щодо цих обставин. Крім того, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначив, що стверджувати про той факт, що 25.09.2013 року ОСОБА_5 не складала заповіту він не може.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи, що під час судового засідання позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, враховуючи надані до суду документи, які свідчать про час, місце та порядок складання та посвідчення заповіту, враховуючи висновки судово-почеркознавчої експертизи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 11, 15, 16, 225, 1216-1222, 1252, 1254 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 256, 257, 258, 259 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту від 25.09.2013 року сфальсифікованим та нікчемним, відновити дію заповіту від 24.06.2010 року та визнати його діючим та чинним, відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ - І.Ю.КОТЛЯРОВА