номер провадження справи 5/115/15
16.11.2015 Справа № 908/4807/15
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
До відповідача: Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І Бердянської ради, 2)
про тлумачення умов договору
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
31.08.2015 на адресу господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Бердянської міської ради про тлумачення умов договору.
Ухвалою суду від 31.08.2015 справу №908/4807/15 прийнято до свого провадження суддею Проскуряковим К.В., справі присвоєно номер провадження - 5/115/15, судове засідання призначено на 07.10.2015. Розгляд справи відкладався. Ухвалою суду від 26.10.2015 № 908/4807/15 строк розгляду справи продовжено на 15 днів - до 16.11.2015, судове засідання відкладено на 16.11.2015. У судовому засіданні 16.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач у судове засідання 16.11.2015 не з'явився. Від позивача на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСА України № 28 від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Зазначене клопотання не було підписано електронним цифровим підписом, його оригінали у паперовому вигляді також до суду не надходив, а оскільки воно не є офіційними документом, тому не підлягає розгляду судом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд розтлумачити положення договору щодо строку його дії з зазначенням про його продовження на тих самих умовах до 28.03.2018. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Клопотання судом задоволено. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що дія договору припинилася на підставі п. 10.7. Орендоване приміщення не повернуто орендодавцеві орендарем за Актом приймання-передачі. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши документи, суд
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2003 між Управлінням комунальної власності (далі - орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір оренди комунального майна № 774 (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі підприємства (організації, закладу) Комунального підприємства «Житло сервіс - 1», площею 125,0 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, вартість приміщення визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою за 1 кв.м. 267,00 грн., виконаною 30.11.2002 експертом ПП «ЗАОМ «Січ».
Пунктами 2.1., 2.3. договору передбачено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та Акта здачі-приймання вказаного майна. Передача майна в оренду здійснюється згідно Акту здачі-приймання, майно вважається поверненим після підписання Акта здачі-приймання орендодавцем.
Згідно з п.п. 10.1., 10.7. договору цей договір діє з 30.05.2003 до 30.06.2006. Дія договору припиняється, зокрема у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
30.05.2003 між сторонами було підписано Акт здачі - приймання нежитлового приміщення (а.с. 11).
В договір неодноразово вносились зміни щодо площі приміщення, розміру орендної плати тощо шляхом підписання між сторонами додаткових угод (а.с. 12 - 20), зокрема 10.08.2006 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої в п. 10.1. договору внесено зміни, продовжено строк оренди приміщення до 14.07.2009 (а.с. 18).
Позивач направив на адресу відповідача заяву від 28.10.2014, згідно з якою вважає, що договір оренди № 774 від 30.05.2003 продовжив свою дію до 03.05.2015 та просив відповідача виставляти йому рахунки.
У відповідь на вказану заяву, відповідач направив позивачу лист за № 2810 від 27.11.2014, відповідно до якого згідно з умовами договору, договір оренди припинися внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Умови договору не передбачають подовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах.
Позивач просить суд розтлумачити положення договору щодо строку його дії з зазначенням про його продовження на тих самих умовах до 28.03.2018. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Наведена позиція підтримана судовою практикою, зокрема, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі № 5006/25/130пд/2012.
Відповідно до п. 10.7. договору дія договору припиняється, зокрема у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Строк дії договору було продовжено до 14.07.2009.
Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі, позивач користується орендованим приміщенням та сплачує орендну плату більше 12 років. Належних доказів повернення орендованого приміщення відповідачу згідно п. 2.3. договору не надано.
В той же час, відповідно до п. 5.8. договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору, в п'ятиденний термін повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за Актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно п. 8.5. договору (в редакції додаткової угоди від 22.05.2007) орендодавець має право у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Доказів повернення орендованого приміщення орендодавцеві суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З огляду на викладене, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки у дійсності позивач просить суд внести у договір положення щодо його продовження на тих самих умовах до 28.03.2018, що є змінною істотних умов договору та встановленням юридичного факту. Фактично позивач намагається оскаржити дії відповідача щодо відмови у продовженні договору оренди, а тому правові підстави для з'ясування зазначених обставин в межах даної справи відсутні.
Проте, дослідження судом вказаних обставин можливе при вирішенні майнового спору про стягнення заборгованості з орендної плати, зобов'язання укласти додаткову угоду до договору або про укладення нового договору, або іншого спору про право.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.11.2015