61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
17.11.2015 Справа №905/1830/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Величко Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,
до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191158,
про стягнення 198 587 207,54 грн.,-
за участю уповноважених представників:
від позивача: Пронюк В.Я. - за довіреністю,
від відповідача: Міщенко М.В. - за довіреністю, -
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/2-787 від 15.07.2015р. до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 198 587 207,54 грн., у тому числі 96 725 952,09 грн. суми основного боргу, 21 886 371,05 грн. пені, 16 749 334,57грн. штрафу, 62 095 610,76 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 1 129 939,07 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1830/15 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 01.09.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1830/15.
В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу природного газу №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р. із відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня - квітня 2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, штрафу, інфляційних витрат, 3% річних.
На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р. разом із додатковими угодами №2 від 02.02.2015р., №3 від 26.02.2015р., №4 від 24.03.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., а також витяги сальдо та операцій по підприємству з 01.01.2015р. по 31.05.2015р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 549-551, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
06.10.2015р. представником позивача через канцелярію суду надано клопотання №б/н від 06.10.2015р., яким додано копії: реєстру прийнятих платежів від ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» за період з 27.12.2013р. по 10.05.2015р. включно, банківських виписок за 14.05.2015р., 22.05.2015р., 17.06.2015р., 18.06.2015р., 30.06.2015р., 17.07.2015р., 20.07.2015р., 30.07.2015р., 31.07.2015р., 28.08.2015р.
21.10.2015р. від відповідача електронною поштою надійшли копії: відзиву на позовну заяву №б/н від 19.10.2015р. з контррозрахунком пені та 3% річних, балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2015р., наказу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» №53 від 05.02.2015р. з листом узгодження до нього, довідки про прийом машин, що належать ПАТ «МК «Азовсталь» до Збройних Сил України Маріупольським ОМВК №б/н від 14.08.2015р. (№3987 від 17.08.2015р.), довідки про прийом машин, що належать ПАТ «МК «Азовсталь» до органів Державної прикордонної служби України пунктом прийому техніки військової частини 9937 №б/н б/д, довідки АБ №567044 від 14.11.2012р. з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №322081, акта звірки розрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.08.2015р. за договором №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р., повістки про виклик до суду по справі №263/9323/15-ц від 01.10.2015р., довіреності на представника Бузівську Н.М., довідки №б/н б/д про відсутність заборгованості станом на 15.10.2015р. перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р., банківських виписок за 28.01.2015р., 30.01.2015р., 20.02.2015р., 27.02.2015р., 20.03.2015р., 22.04.2015р., 23.04.2015р., 24.04.2015р., 14.05.2015р., 22.05.2015р., 17.06.2015р., 17.06.2015р., 18.06.2015р., 30.06.2015р., 17.07.2015р.
Перелічені документи отримано через канцелярію господарського суду Донецької області 27.10.2015р. та долучено до матеріалів справи.
22.10.2015р. представником позивача заявлено клопотання №б/н від 22.10.2015р. про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Означене клопотання позивача задоволено судом, про що 22.10.2015р. винесено відповідну ухвалу в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив відсутність заборгованості відповідача за станом на 31.08.2015р. за зобов'язаннями по договору купівлі-продажу природного газу №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р., у частині стягнення нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти зменшення розміру пені та надання відстрочки заперечив, з підстав власного скрутного становища, а також вказуючи на необґрунтованість таких вимог відповідача; через канцелярію суду надав письмові заперечення проти задоволення цих клопотань №б/н від 24.10.2015р. до яких додано у копіях: витяг з фінансової звітності підприємства за 6 місяців 2015р., проміжний баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2015р., проміжний звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 6 місяців 2015р., довіреність на представника.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.11.2015р. проти задоволення позовних вимог заперечив, стверджує про сплату спірної суми боргу до порушення провадження по даній справі у порядку та строки встановлені договором купівлі-продажу природного газу, вказує на неправомірний розрахунок інфляційних витрат, 3% річних та пені, вважає застосовану пеню та штраф подвійною відповідальністю, що суперечить приписам ст.61 Конституції України. Одночасно, враховуючи повне погашення суми основного боргу на момент звернення позивача до суду, незначний строк фактичного прострочення, визначений позивачем, у співвідношенні до суми боргу, надмірність застосованих до нього штрафних санкцій, просить суд скористатись правом, наданим п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені та штрафу на 95% від суми, що підлягає стягненню з відповідача, а також, зважаючи на серйозні фінансові труднощі, що унеможливлюють виконання рішення суду у встановлений законом термін у повному обсязі, знов таки, беручи до уваги значний розмір стягуваної суми, проведення антитерористичної операції на території Донецької області, клопоче про надання відстрочки виконання рішення до 22.10.2020р.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
25.12.2014р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №089лс-04/511-ПР, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015р. природний газ ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього правочину (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
За визначеннями п.2.1 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 26.02.2015р. до договору №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р.), Продавець передає Покупцю з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 86 242,589 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 31 973,655, лютий - 26 268,934, березень - 28 000,000, квітень - 0, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 0, листопад - 0, грудень - 0.
При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За визначеннями п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.1 договору визначено встановлення цін (граничні рівні цін) на природний газ і тарифи на його транспортування уповноваженим державною владою України орган.
У п.5.2 договору обумовлено до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 343,60 грн., крім того ПДВ 20% - 1 268,72 грн., всього 7 612, 32 грн.
Можливість змін ціни на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу вбачається з п.5.3 договору.
Згідно п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається з сум вартості місячних поставко газу.
Додатковою угодою №2 від 02.02.2015р. до договору №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р. ціну за 1000 куб.м. газу змінено з 01.02.2015р. та визначено до сплати 6 139,60грн., крім того ПДВ 20% - 1 227,92 грн., всього 7 367,52 грн.
Додатковою угодою №4 від 02.02.2015р. до договору №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р. вартість 1000 куб.м. природного газу з 01.03.2015р. встановлено на рівні 9 403,60 грн., крім того ПДВ 20% - 1 880,72 грн., всього до сплати 11 284,32 грн.
Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських до початку місяця поставки газу,оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п.6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, що надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015р. до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості. (п.11.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.
Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р. та від 30.04.2015р. за період січень-квітень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:
у січні 2015р. - 31 973,655 тис.куб.м. на суму 243 393 693,43 грн.
у лютому 2015р. - 25 020,743 тис.куб.м. на суму 184 340 824,46 грн.;
у березні 2015р. - 26 324,003 тис.куб.м. на суму 297 048 473,54 грн.;
у квітні 2015р. - 11 800,000 тис.куб.м. на суму 112 700 856,00 грн.
Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-квітень 2015р. у загальному обсязі 95 118,401 тис.куб.м. на суму 837 483 847,43 грн.
Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, за змістом п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.
Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:
за січень 2015р. - 14.02.2015р.;
за лютий 2015р. - 14.03.2015р.;
за березень 2015р. - 14.04.2015р.;
за квітень 2015р. - 14.05.2014р..
Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, відповідачем повністю виконано зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня-квітня 2015р.. Разом з тим, зважаючи на дані, відображені у акті звірки розрахунків за період з 01.01.2015р. по 31.08.2015р. за договором №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р., що підписаний та скріплений печатками підприємств з обох сторін, та банківських виписок, відповідач за спірними зобов'язаннями остаточно розрахувався 17.07.2015р.
З огляду на таке, сума основного боргу в заявленому позивачем розмірі 96 725 952,09грн. є сплаченою відповідачем до подачі позову (28.08.2015р. дата відправлення означена на відбитку штампу на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду).
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача у цій частині та визначає позовні вимоги у цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення спірного основного зобов'язання становить 62 095 610,76 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями січня 2015р. за період лютий 2015р. на суму боргу в розмірі 103 108 936,35грн., за зобов'язаннями лютого 2015р. за період березень 2015р. на суму боргу 82 083 934,81 грн., за зобов'язаннями березня 2015р. за період квітень 2015р. на суму боргу 297 048 473,54 грн. та за період травень 2015р. на суму боргу 168 162 138,43 грн., за зобов'язаннями квітня 2015р. за період травень 2015р. на суму боргу 112 700 856,00 грн., перший день прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки, початок розрахунку у місяць, в який повинен бути здійсненим платіж, із врахуванням у подальшому вже нарахованого інфляційного збільшення, враховано проведені оплати за станом на 18.06.2015р.).
Відповідач свідчить про відсутність підстав для нарахування інфляційних витрат, адже зобов'язання з оплати виконані ним у строк. Разом з тим, з представленим позивачем розрахунком не погоджується, оскільки вважає його неправомірним.
Виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку про наявність факту прострочення виконання відповідачем спірних зобов'язань з оплати поставленого позивачем природного газу у період січень-квітень 2015р.
Дослідив розрахунок проведений позивачем та бузу нарахування, вбачається врахування останнім, при розрахунку інфляційних витрат здійснених відповідачем оплат, однак, невірно визначено період їх розрахунку та за зобов'язаннями березня 2015р. при індексуванні боргу за період травень 2015р. застосовано залишок боргу з включенням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у квітні 2015р.
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Відтак, по-перше, оскільки платіж за зобов'язаннями січня 2015 року повинен бути здійснений у лютому 2015р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з березня 2015р.; по-друге, відповідач вчасно розрахувався за цим зобов'язанням в сумі 140 284 757,08 грн., у подальшому в період з 20.02.2015р. по 27.02.2015р. проведено остаточний розрахунок за цим зобов'язанням, отже сумою боргу, яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений є 0 грн.
Визначення інфляційних витрат у лютому 2015р. не проводиться.
Зважаючи, на вищевикладене, початком періоду прострочення для нарахування інфляційних витрат за зобов'язаннями лютого 2015р., що повинні бути виконані у березні 2015р., є квітень 2015р., проте за станом на 20.03.2015р. проведено остаточний розрахунок за цим зобов'язанням, отже сумою боргу, яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений є 0 грн. Визначення інфляційних витрат у березні 2015р. не проводиться.
За зобов'язаннями березня 2015р., що повинні бути виконані у квітні 2015р., початком періоду прострочення для нарахування інфляційних витрат є травень 2015р., відповідач 22.04.2015р., 23.04.2015р., 24.04.2015р., 14.05.2015р. та 22.05.2015р. провів розрахунок за цим зобов'язанням у загальній сумі 250 473 121,41 грн., отже, базою для нарахування у період травень 2015р. є залишок боргу в сумі 46 575 352,13 грн., в подальшому 17.06.2015р. та 18.06.2015р. загалом сплачено 46 575 352,13 грн. і це остаточний розрахунок за зобов'язанням березня 2015р. Визначення інфляційних витрат у квітні 2015р. не проводиться.
Платіж за зобов'язаннями квітня 2015 року повинен бути здійснений у травні 2015р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з червня 2015р. Проте, це не є періодом, за який заявлені до стягнення позовні вимоги у цій частині. З огляду на викладене, визначення інфляційних витрат у травні 2015р. за цим зобов'язанням не проводиться.
Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому не є правильним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.
Здійснив перерахунок інфляційних витрат з урахуванням встановленого за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного періоду, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі 1 024 657,75грн. за зобов'язанням березня 2015р. за період травень 2015р. на суму боргу, що існувала в цьому місяці з урахуванням здійснених у ньому оплат.
Беручи до уваги наведене, суд приймає твердження відповідача щодо неправомірності нарахування інфляційних витрат та відмовляє у задоволені цих вимог в частині стягнення 61 070 953,01 грн. за цих підстав.
Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних - 1 129 939,07 грн. (першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки, нарахування здійснено за зобов'язаннями січня 2015р. з 15.02.2015р. по 27.02.2015р., у тому числі, враховуючи дати фактично здійснених відповідачем оплат; за зобов'язаннями лютого 2015р. з 15.03.2015р. по 20.03.2015р. (дата фактичної оплати) на суму з урахуванням здійсненої передоплати; за зобов'язаннями березня 2015р. загалом з 15.04.2015р. по 18.06.2015р., у тому числі, враховуючи дати фактично здійснених відповідачем оплат; за зобов'язаннями квітня 2015р. з 15.05.2015р. по 23.06.2015р. на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем оплат, включаючи дату фактично здійсненої оплати).
Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 21 886 371,05 грн. (першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки, нарахування здійснено за зобов'язаннями січня 2015р. з 15.02.2015р. по 27.02.2015р., у тому числі, враховуючи дати фактично здійснених відповідачем оплат; за зобов'язаннями лютого 2015р. з 15.03.2015р. по 20.03.2015р. (дата фактичної оплати) на суму з урахуванням здійсненої передоплати; за зобов'язаннями березня 2015р. загалом з 15.04.2015р. по 18.06.2015р., у тому числі, враховуючи дати фактично здійснених відповідачем оплат; за зобов'язаннями квітня 2015р. з 15.05.2015р. по 23.06.2015р. на суму боргу з урахуванням здійснених відповідачем оплат, включаючи дату фактично здійсненої оплати, з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.
Беручи до уваги викладене вище, перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних та пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобов'язаннями січня - квітня 2015р., у межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір: 3% річних становлять суму 1 088 989,80 грн., пеня - 21 126 708,38 грн.
В іншій частині прийнято заперечення відповідача - день фактичної сплати заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється нарахування - та у залишковій сумі нарахування є неправомірним, оскільки іншого правочином не обумовлено.
Контррозрахунок пені та 3% річних проведений відповідачем також не прийнято до уваги судом, оскільки не відповідає дійсності.
Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі встановленої судом.
Щодо нарахованих штрафних санкцій слід зазначити таке.
Одночасно, п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р. сторони обумовили, що за прострочення понад 30 днів, покупець зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
За розрахунком позивача загальна сума штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу становить 16 749 334,57 грн. (розрахований за невиконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого газу у березні 2015р. від суми простроченого платежу в розмірі 126 575 352,13 грн. та у квітні 2015р. від суми простроченого платежу 112 700 856,00 грн.).
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог суд дійшов висновку щодо правильного визначення бази для нарахування та кінцевого їх розміру.
Відповідачем у відзиві №б/н від 19.10.2015р. на позовну заяву звернуто увагу суду на ту обставину, що згідно ст.61 Конституції України, ніхто не можу бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Передбачена п7.3 договору купівлі-продажу природного газу №089лс-04/511-ПР від 25.12.2014р. відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за своєю правовою природою є пенею, додаткова відповідальність за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% від суми простроченого платежу, є штрафом.
Відтак, відсутні ознаки притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення та, за викладених обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України.
Як було зазначено вище, відповідач стосовно стягнення пені та штрафу, просить суд врахувати його фінансове становище, ступень вини, умови за яких ним проводиться господарська діяльність, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, повне погашення суми основного боргу, незначний період прострочення, та, як наслідок, зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 95%.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов'язання, наслідки чого передбачені п.7.2 договору, а саме застосування позивачем пені та штрафу стосовно відповідача.
Разом з цим, розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 21 126 708,38 грн.
Розмір суми нарахованого штрафу дорівнює 16 749 334,57 грн.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведеного вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.
У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відтак, за висновками суду, у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг (січень-квітень 2015р.), незначний час прострочення, повне погашення суми основного боргу, у тому числі за рахунок проведених попередніх оплат, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд знаходить винятковими та такими, що є підставою для задоволення цього клопотання частково, оскільки, за результатми встановленого, беручи до уваги наявність факту прострочення, зменшення пені та штрафу на 95% є надмірним.
Отже, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, перенасиченість грошовими вимогами позивача, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про задоволення вищезазначеного звернення відповідача та зменшує розмір суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а саме від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 10 563 354,19 грн., а також штрафу до 8 374 667,28грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» пені та штрафу підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.
Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.
У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач також просить відстрочити виконання рішення суду в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, до 22.10.2020р., адже розмір стягуваної суми досить значний для нього, який за наявності незалежних від нього обставин, на даний час, відчуває серйозні фінансові труднощі, що унеможливлює виконання рішення у встановлений законом термін у повному обсязі. Стягнення суми боргу, за висновками заявника, без відстрочки виконання рішення може привести до припинення діяльності відповідача та його неплатоспроможності взагалі.
Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем подано заперечення №б/н від 24.10.2015р. на клопотання про надання відстрочки виконання рішення, з огляду на не менш скрутне його фінансове становище та понесення значних збитків.
Виходячи з приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас, заявником (відповідачем) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання цього рішення суду, з огляду на зменшення розміру нарахованих сум штрафних санкцій та перерахунку 3% річних, інфляційних витрат, та неможливість її сплати одноразово. Не підтверджено документально обставини, на які останній посилається, обґрунтовуючи дану заяву. Так, не надано доказів, підтверджуючих наявність бюджетної заборгованості, плану подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо.
Боржником належним чином не обґрунтовано термін до 22.10.2015р., на який слід відстрочити виконання судового рішення.
Посилання на важке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов'язань, як і відповідний статус підприємства, що, у відношенні відповідача не встановлює підстав ухилення від їх виконання та певних пільг у питанні відстрочки, крім того, враховуючи фінансовий стан позивача.
Одночасно, за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність суб'єктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду - заявником не надано.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №905/1830/15 є необґрунтованими та недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.
Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 198587207,54 грн., у тому числі 96 725 952,09 грн. суми основного боргу, 21 886 371,05грн. пені, 16 749 334,57 грн. штрафу, 62 095 610,76 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 1 129 939,07 грн., задовольнити частково.
2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 10 563 354,19 грн. та штрафу до 8 374 667,28 грн.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Лепорського, б.1, ЄДРПОУ 00191158, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/ НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 21 051 669,02 грн., у тому числі 10 563 354,19 грн. пені, 8 374 667,28 грн. штрафу, 1 024 657,75 грн. інфляційних витрат та 1 088 989,80 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 14 716,20 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. В судовому засіданні 17.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
8. Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2015р.
Суддя О.В. Кротінова