16.11.15р. Справа № 904/8282/15
За позовом публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Крививй Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 12069 грн. 33 коп.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: представник не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12069 грн. 33 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №801 від 07.07.2011 року, щодо сплати орендних платежів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 13.10.2015р.
13.10.2015р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання факсимільним зв'язком надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача, для повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладено на 27.10.2015р.
27.10.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову у повному обсязі, просив суд в позові відмовити, подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву. (а.с.72-74)
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2015 року, в зв'язку з необхідністю витребування у позивача доказів направлення вимоги та рахунків на оплату орендної плати, розгляд справи відкладено на 10.11.2015р.
10.11.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав заперечення на відзив. (а.с.79)
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, просив суд в позові відмовити.
В судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 16.11.2015р.
16.11.2015р. представники сторін в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р.(а.с.82). Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 14.09.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 16.11.2015р. (14 листопада 2015 року вихідний день)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідно до п.3.9.2. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
16.11.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Між публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (орендодавець-позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар-відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 801 від 07.07.2011 року, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі орендоване майно) приміщення у будівлі (інв. № 1170) площею 150 кв. м., розміщеній за адресою: АДРЕСА_1, що являється власністю орендодавця. (а.с.11-12)
Відповідно до п. 1.3. договору, майно передається в оренду з метою розташування майстерні по ремонту м'яких меблів. Використання орендованого майна не за призначенням забороняється.
Відповідно до п. 1.4. договору, орендарю надається право на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване майно та земельною ділянкою, що прилягає до об'єкта оренди в розмірі, необхідному для досягнення мети оренди. Розмір земельної ділянки складає 150 м2.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розмір плати за користування майном (орендна плата) складає 900,00 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 150,00 грн. Плата за користування земельною ділянкою складає 56,23 грн. на місяць, в чому числі ПДВ 9,37 грн. Нарахування ПДВ здійснюється згідно чинного законодавства.
Відповідно до пункту 4.2. договору, орендар здійснює оплату орендної плати та плати за користування земельною ділянкою не пізніше 5 числа поточного місяця шляхом 100% попередньої оплати. Плата за перший місяць оренди здійснюється орендарем протягом трьох банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі. Остаточний розрахунок орендар здійснює не пізніше 15 числа наступного місяця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.
Підставою, яка підтверджує виконання орендодавцем всіх послуг, пов'язаних з об'єктом оренди, є виставлені рахунки на їх оплату. (п.4.8. договору)
Відповідно до пункту 6.1.12. договору оренди, протягом 3-х (трьох) календарних днів після припинення цього договору орендар зобов'язується повернути орендоване майно по акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.9. договору, якщо орендар не повернув орендодавцю майно протягом 3 днів після припинення договору згідно п. 6.1.12. договору, нарахування орендної плати здійснюється до дати фактичної передачі майна по акту приймання-передачі.
На виконання умов укладеного договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, а саме нежитлове приміщення площею 150 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що між сторонами було складено акт приймання-передачі основних засобів б/н від 15.07.2011 року. (а.с.15)
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо сплати орендних платежів, позивач у червні 2013р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за період з січня 2012 року по травень 2013 року у розмірі 26901,25 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4917/13 від 22.07.2013р. позов задоволено в повному обсязі. (а.с. 34-35)
05.08.13р. на виконання вищезазначеного рішення господарським судом видано наказ.
В процесі виконання судового рішення між позивачем та відповідачем було затверджено мирову угоду.(а.с.37-39)
На виконання вимог мирової угоди від 03.02.2014 року, відповідач повернув позивачу орендоване майно 10.02.2014р., про що між сторонами було укладено акт приймання-передачі основних засобів. (а.с.16)
Оскільки зазначене майно фактично було передано позивачу за актом приймання-передачі у лютому 2014 року, позивач вважає, що у відповідача наявна заборгованість за користування орендованим майном в період з червня 2013 року по грудень 2013 року на загальну суму 6693,61 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою №53-02/1118 від 09.04.2015 року, якою просив відповідача погасити існуючу заборгованість.
Відповідач на вимогу позивача не відреагував, заборгованість з орендної плати за період з червня 2013 року по грудень 2013 року на загальну суму 6693,61 грн. не сплатив.
На підставі ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 382,29 грн. та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 4993,43 грн.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 801 від 07.07.2011 року, щодо оплати орендних платежів у розмірі 6693,61 грн. та нараховані позивачем 3% річних у розмірі 382,29 грн. та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 4993,43 грн., відповідно до вимог 625 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 286 Господарського кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Господарський кодекс України не встановлює правових наслідків припинення договору оренди, а відсилає до норм ЦК України, що регулюють відносини найму.
Згідно з приписами частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Загибель (знищення) об'єкта оренди, тобто, припинення його існування, безпосередньо пов'язується із об'єктивними причинами (пожежа, землетрус, інше стихійне лихо, прийняття компетентним органом рішення про знесення об'єкта оренди, тощо), які не залежать від волі (умисних дій, бездіяльності) орендаря (який несе відповідальність за збереження орендованого майна) та які унеможливлюють відновлення об'єкта оренди.
Судом встановлено, що об'єкт оренди переданий відповідачу, а саме: приміщення у будівлі (інв. №1170) площею 150 кв. м., розміщеній за адресою: АДРЕСА_1, було знищено внаслідок пожежі, яка відбулась 03.02.2012 року, що унеможливлює повноцінну експлуатацію даного приміщення.
Таким чином, в зв'язку зі знищенням орендованого майна внаслідок пожежі, відповідач фактично не мав можливості використовувати орендоване майно за його призначенням з 03.02.2012р., про що було зазначено і самим позивачем під час судового розгляду справи.
Факт знищення майна та його непридатність для подальшого використання також підтверджується і самим позивачем, а саме листом №53-02/2663 від 28.05.2012 року, в якому позивач у відповідь на пропозицію відповідача розірвати договір оренди нерухомого майна, в зв'язку з неможливістю здійснення господарської діяльності, вказав, що здійснення повернення майна з оренди за актом приймання-передачі не вбачається можливим, в зв'язку зі знищенням цього майна внаслідок пожежі. (а.с.19)
Непридатність об'єкта оренди до використання пов'язана з відсутністю основних конструктивних елементів, про що зазначено представниками позивача та відповідача в акті приймання передачі приміщення від 10.02.2014 року, а саме: зруйновані стіни, покрівля відсутня, віконні та дверні блоки відсутні, підлога відсутня, простінки відсутні. (а.с.16)
Знищення об'єкта оренди (приміщення у будівлі (інв. №1170) площею 150 кв. м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1) означає припинення його існування, а відтак неможливість використання зазначеного об'єкту, що свідчить про припинення договору оренди в цій частині в зв'язку зі знищенням об'єкта оренди.
Згідно зі статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлений договором.
Отже, у зв'язку з припиненням договору оренди з підстав знищення орендованого майна, у орендаря виникає обов'язок негайно повернути майно з оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі майна з орендодавцем.
Судом встановлено, що у зв'язку зі знищенням майна та його непридатністю для подальшого використання, 22.02.2012 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір оренди нерухомого майна та припинити нарахування орендної плати. Зазначена пропозиція відповідача була залишена позивачем без задоволення. (а.с. 19)
Матеріали справи свідчать, що приймання передача майна з оренди, відбулась лише 10.02.2014 року, відповідно до акту приймання - передачі основних засобів. (а.с.16)
Крім того, відповідно до п. 6.1.9. договору, яким передбачено, що в разі часткового чи повного знищення майна з вини орендаря, орендар зобов'язується здійснити його повне відновлення за рахунок власних коштів або виплатити орендодавцю грошову компенсацію.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено позивачу грошову компенсацію у розмірі балансової (залишкової) вартості орендованого майна (а саме: приміщення у нежитловій будівлі (інв. № 1170), площею 150 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1) в сумі 5 055,00 грн. Факт виплати грошової компенсації не заперечується і самим позивачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливості стягнення орендної плати за користування об'єктом оренди, який було знищено внаслідок пожежі, у зв'язку з припиненням дії договору оренди, а відтак у позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача суми орендної плати за період користування об'єктом оренди з червня 2013 року по грудень 2013 року в розмірі 6693,61 грн. слід відмовити.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є похідним від позовної вимоги про стягнення основного боргу за договором оренди, в задоволенні якої судом відмовлено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 382,29 грн. та інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 4993,43 грн. також задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 23.11.2015р.
Суддя Л.П. Кармазіна