18 листопада 2015 року Справа № 902/1518/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод"
на рішення та постанову Господарського суду Вінницької області від 25.06.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015
у справі№ 902/1518/14 Господарського суду Вінницької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод"
доКалинівської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1. Вінницька обласна комунальна установа "Служба технічного нагляду за об'єктами житлово-комунального господарства" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР"
простягнення 85738,30 грн. заборгованості по охороні будівництва
за участю представників сторін:
позивача: Радзієвський А.М., дов. від 24.09.2015 № 55
відповідача: Волян В.В., дов. від 28.10.2015 № 02-1-1419
треті особи, які
не заявляють самостійних
вимог на предмет спору на
стороні відповідача: не з'явилися
Публічне акціонерне товариство "Барський машинобудівний завод" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про стягнення з відповідача заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи та поставлене обладнання в сумі 250547,36 грн. та заборгованості по охороні об'єкта будівництва в сумі 85738,30 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.11.2014 у справі № 902/1518/14 (суддя Банасько О.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., судді Дужич С.П., Маціщук А.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Калинівської міської ради Вінницької області на користь Публічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод" 250547 грн. 36 коп. заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи та поставлене обладнання, 85738 грн. 30 коп. заборгованості по охороні об'єкта будівництва, 6725 грн. 72 коп. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у справі № 902/1518/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.05.2015 провадження у справі № 902/1518/14 в частині стягнення 248769,59 грн. заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 1777,77 грн. заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи та припинено провадження у цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.06.2015 у справі № 902/1518/14 (суддя Тварковський А.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Демидюк О.О., суддів Крейбух О.Г., Савченко Г.І.), в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод" на користь Калинівської міської ради Вінницької області 3362,87 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги та 3362,86 грн. судових витрат за подання касаційної скарги.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Барський машинобудівний завод" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі № 902/1518/14, стягнути з Калинівської міської ради Вінницької області заборгованість по охороні об'єкта будівництва в сумі 85738,30 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували до спірних відносин Правила визначення вартості будівництва ДБН Д1.1-1-2000), затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, які втратили чинність з 01.01.2014; не врахували, що компенсація витрат на охорону об'єкта в період тимчасового припинення робіт через відсутність фінансування може здійснюватись за рахунок резерву замовника за рахунок коштів на покриття ризику усіх учасників будівництва; помилково застосували до правовідносин, що виникли між позивачем та ФОП ОСОБА_6, норми глави 66 та ст. 978 ЦК України. Також скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права щодо повноти встановлення обставин справи пов'язаних із ходом виконання будівельних робіт, їх фінансуванням і припиненням.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 22.07.2013 між Калинівською міською радою (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством "Барський машинобудівний завод" (далі - підрядник) було укладено договір підряду № 25 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати якісно і своєчасно роботи по будівництву: сміттєсортувальної станції на території полігону твердих побутових відходів за межами м. Калинівка, Вінницька область (поблизу дороги "Стара Гута-Калинівка-Турбів") та провести пусконалагоджувальні роботи відповідно до умов Договору, проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (п. 1.1 Договору).
Як передбачено п. 1.2 Договору, будівництво виконується у дві черги:
перша черга будівництва - влаштування фундаментів під обладнання сміттєсотрувальної станції, монтаж бункера засипного для прийняття сміття та вібросита для відбору мілкого сміття;
друга черга будівництва - монтаж сміттєсортувальної кабіни, відділення брикетування побутових відходів; технологічних конвеєрів для сміття, пожежної насосної станції, пожежного резервуару, влаштування інженерних мереж, дорожнього покриття, заміну КТП потужністю 63 кВА на КТП потужністю 160 кВА та благоустрій території.
Згідно із п.п. 2.1-2.4 Договору загальна вартість робіт за Договором складає 4163127 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ, та визначається за результатами конкурсних торгів. Ціна Договору включає в себе вартість робіт і матеріалів, визначається динамічно та може змінюватись. Зміна ціни відбувається за взаємною згодою сторін в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що підрядник виконає роботи передбачені п. 1.1 цього договору в строк з липня 2013 по грудень 2013 року.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів на обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний на протязі 10-ти банківських днів оплатити виконані роботи.
Згідно із п.п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.5 Договору підрядник зобов'язався: своїми силами і засобами виконувати усі роботи в обсязі і в строки, передбачені договором, і здати роботи Замовнику в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації; поставити на будівельний майданчик необхідні матеріали, конструкції, комплектуючі вироби відповідно до проекту і здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання на період будівництва; забезпечити на будівельному майданчику вжиття необхідних заходів по техніці безпеки, пожежної безпеки і охорони будівельного майданчика тощо.
Пунктами 6.2.2, 6.4.2 Договору на замовника покладені зобов'язання, з-поміж іншого, оплатити підряднику роботу, передбачену п. 1.1 Договору, в розмірі і в строки, встановлені Договором; негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі.
Відповідно до п. 7.1 Договору роботи виконуються за проектно-кошторисною документацією замовника, забезпечення надання якої покладається на замовника згідно з вимогами передбаченими Постановою КМУ № 668 від 01.08.2005.
За умовами п. 7.2 Договору замовлення, придбання, прийомка, поставка, розвантажування, складування, зберігання, доставка на будівельний майданчик матеріалів, конструкцій, обладнання виконується силами підрядника і входить в обумовлену в п. 2.1 Договору загальну вартість робіт та послуг.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29.07.2013, 06.11.2013, 30.12.2013 та 11.08.2014 сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, якими, зокрема, внесено зміни до реквізитів сторін, змінено строки здійснення розрахунків за Договором.
Так, відповідно до додаткової угоди від 11.08.2014 передбачено проведення фінансування за виконання вказаних робіт у таких сумах та термінах: 1394773,63 грн. - до 31.12.2013, 300000 грн. - у 2014 бюджетному році, 2468353,77 грн. - у 2015 бюджетному році.
Як з'ясовано місцевим та апеляційним господарськими судами за період з 19.11.2013 по 31.08.2014 позивач поніс витрати по оплаті наданих послуги по охороні об'єкта на загальну суму 85738,30 грн., що відображено позивачем в акті здачі-приймання робіт № 145 від 31.08.2014, який супровідним листом № 55/14-09 від 01.09.2014 було надіслано для підписання відповідачу та який згідно поштового повідомлення за № 2240024576580 отримано відповідачем 05.09.2014.
З урахуванням припинення судом провадження у справі в частині стягнення заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи, предметом спору у цій справі є питання наявності підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг з охорони об'єкту.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує про те, що відшкодування витрат позивача на оплату послуг з охорони об'єкту у сумі 85738,30 грн. повинно здійснюватися за рахунок коштів на покриття ризиків всіх учасників будівництва.
Скасовуючи в цій частині рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 22.04.2015 вказав, що висновок судів попередніх інстанції про те, що відшкодування витрат на охорону об'єкту будівництва здійснюється за рахунок коштів на покриття ризику всіх учасників будівництва здійснений без врахування положень п. 6.5 Додатку № 19 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), періоду надання охоронних послуг, до якого входить і час виконання будівельних робіт у строк, визначений договором підряду, без з'ясування обставин зупинення виконання робіт та ґрунтується на роз'ясненні Мінрегіонбуду, надрукованому у збірнику офіційних документів та роз'яснень "Ціноутворення у будівництві" №112011, яке відсутнє в матеріалах справи.
Вирішуючи спір по суті з урахуванням зазначених вказівок суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд виходив з того, що п. 71 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві забезпечення охорони будівельного майданчика (фронту робіт) покладено на підрядника; обов'язок підрядника по забезпеченню охорони будівельного майданчика також передбачений п. 6.1.5 Договору підряду; п. 6.5 Додатку № 19 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), витрати на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями з протипожежної та сторожової охорони відносяться до загальновиробничих витрат, а не коштів на покриття ризику всіх учасників будівництва; витрати на охорону об'єкта будівництва не були закладені у проектно-кошторисній документації; заявлені вимоги про стягнення витрат на охорону об'єкту будівництва, включають витрати на зберігання майна на будівельному майданчику відповідно до договору № 7 від 01.02.2014, однак обов'язок зберігання майна відповідно до п. 7.3 Договору підряду, виконується силами підрядника і в ходить в обумовлену загальну вартість робіт і послуг; роз'яснення Мінрегіонбуду, надруковане у збірнику офіційних документів та роз'яснень "Ціноутворення у будівництві" № 11 від 2011 року та № 5 від 2015 року не є нормативно-правовим актом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача втрат на охорону у сумі 85738,30 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
Згідно із ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Як передбачено ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.п. 6.1.1, 6.1.2, Договору підрядник зобов'язався: своїми силами і засобами виконувати усі роботи в обсязі і в строки, передбачені договором, і здати роботи Замовнику в стані, що відповідає проектно-кошторисній документації; поставити на будівельний майданчик необхідні матеріали, конструкції, комплектуючі вироби відповідно до проекту і здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання на період будівництва
Пунктом 6.1.5 Договору передбачено, що підрядник зобов'язаний забезпечити на будівельному майданчику вжиття необхідних заходів по техніці безпеки, пожежної безпеки і охорони будівельного майданчика тощо.
За умовами п. 7.2 Договору замовлення, придбання, прийомка, поставка, розвантажування, складування, зберігання, доставка на будівельний майданчик матеріалів, конструкцій, обладнання виконується силами підрядника і входить в обумовлену в п. 2.1 Договору загальну вартість робіт та послуг. Ризик їх випадкової втрати і пошкодження до моменту завершення робіт лежить на підряднику.
Покладення на підрядника ризику випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва до його прийняття замовником передбачено також і п. 5.2. договору.
Відповідно до п. 71 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, підрядник забезпечує охорону (огородження, освітлення тощо) будівельного майданчика (фронту робіт), можливість доступу до нього замовника, інших підрядників, субпідрядників, залучених до виконання робіт згідно з умовами договору підряду, до прийняття закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовником, якщо інше не передбачено договором підряду.
Отже, відповідно до умов договору на підрядника покладений обов'язок по охороні будівельного майданчика та зберіганню матеріалів, конструкцій, обладнання підрядника, і умовами договору не передбачено обов'язку замовника здійснювати відшкодування понесених підрядником витрат на здійснення охорони та зберігання майна.
Згідно із п. 3.1.19 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174 кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва, за рахунок яких на думку позивача мають бути оплачені його витрати на охорону об'єкту, призначені на відшкодування:
- збільшення вартості обсягів робіт та витрат, характер і методи виконання яких не можуть бути точно визначені при проектуванні і уточнюються при визначенні виконавця робіт (проведенні тендера) або в процесі будівництва;
- збільшення вартості будівництва, спричиненого зміною державних стандартів на окремі матеріали, вироби, конструкції, устаткування тощо.
Разом з тим, відповідно до п. 6.5 Додатку № 19 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) витрати на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями з протипожежної та сторожової охорони відносяться до загальновиробничих витрат, які враховані усередненими показниками Держбуду, наведеними в додатках 3 і 4 ДБН Д.1.1-1-2000.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на охорону об'єкту за рахунок коштів на покриття ризику всіх учасників будівництва.
Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на роз'яснення Мінрегіонбуду, надрукованому у збірнику офіційних документів та роз'яснень "Ціноутворення у будівництві" № 11 від 2011 року та № 5 від 2015 року щодо можливості віднесення витрат на охорону за рахунок коштів на покриття ризику всіх учасників будівництва, оскільки за змістом вказаних роз'яснень: (1) охорона будівельних майданчиків здійснюється підрядником за рахунок коштів, передбачених на це в загальновиробничих витратах; (2) у випадку тимчасового припинення робіт розмір щомісячної плати за охорону визначається обґрунтованим розрахунком і узгоджується із замовником; умова про відшкодування таких витрат, а також розмір плати за охорону об'єкта можуть передбачатися в договорі підряду або оформлюватися додатковою угодою до нього; джерелом фінансування таких витрат можуть кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва або інші кошти за рішенням замовника.
Як свідчать матеріали справи, сторонами не було погоджено умови про покладення на замовника таких витрат, їх щомісячного розміру та джерел їх фінансування.
Таким чином, зміст вказаних роз'яснень не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.
Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень керувалися Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, які втратили чинність, колегія суддів також відхиляє, оскільки вказані Привила були чинними як на час виготовлення та затвердження проектно-кошторисної документації, так і на дату укладання договору підряду. Крім цього, з посиланням на ці Правила позивач і обґрунтовував позовні вимоги про стягнення вартості витрат на охорону.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
Інші доводи скаржника, з огляду на викладене вище, не спростовують правильних висновків судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на охорону об'єкту за рахунок коштів на покриття ризику всіх учасників будівництва, ці доводи були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, їм надана належна правова оцінка і вказані доводи правомірно відхилені судами.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Стосовно доводів позивача про те, що суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл судового збору, сплаченого позивачем за подання позову, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції та свідчать матеріали справи 21.05.2015 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 248769,59 грн., яка мотивована добровільною сплатою відповідачем вартості виконаних робіт та поставленого обладнання у вказаній сумі.
Пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що згідно із ч. 2 ст. 49 ГПК України в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи, що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Враховуючи, що зменшення позивачем розміру позовних вимог було зумовлено сплатою відповідачем боргу після порушення провадження у справі, суду першої інстанцій належало вирішити також питання про розподіл судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Як передбачено ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.
Таким чином, вирішення вказаного питання здійснюється у порядку, передбаченому ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі № 902/1518/14 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: Л. Гольцова
Т. Козир