17 листопада 2015 року Справа № 927/363/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Полікомбанк"
на постановувід 04.08.2015
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 927/363/14
господарського суду Чернігівської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк"
доПублічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери - КФТП"
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус", 2) ОСОБА_4,
простягнення 1 424 940,00 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаМарченко Н.І. (дов. від 05.01.2015 № 5);
відповідачаБендза О.М. (дов. від 23.03.2015 № б/н); Шевченко К.О. (дов. від 23.06.2015 № б/н);
третьої особи-1не з'явились;
третьої особи-2не з'явились;
У березні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Полікомбанк" (надалі - ПАТ "Полікомбанк") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери - КФТП" (надалі - ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП", відповідач) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1424940,00 грн. завданої працівником відповідача на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015 у справі № 927/363/15 (суддя Михайлюк С.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, судді - Тарасенко К.В., Сулім В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Полікомбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарські суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального та матеріального права, оскільки висновки судів грунтуються на неправильному тлумаченні ст. ст. 1166, 1172, 1192, 22 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів постанови.
Відповідч - ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 15.05.2009 між Закритим акціонерним товариством "Полікомбанк" (Банк) (правонаступником якого є ПАТ "Полікомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 183, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 2 250 000,00 грн. зі строком повернення кредиту до 02.03.2010 для поточної діяльності та поповнення обігових коштів та сплатою 28 % річних (п.п.1.1.1., 1.1.2., 1.1.4., 1.1.5. Кедитного договору).
В забезпечення належного виконання Позичальником кредитних зобов'язань, 15.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Корюківська фабрика технічних паперів", яке згідно із рішенням загальних зборів акціонерів від 02.03.2011 перейменовано у ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" (Поручитель) та ЗАТ "Полікомбанк" (Кредитор), укладений Договір поруки № 184, за умовами якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ "Ельбрус" (Боржник) всіх його зобов'язань за Кредитним договором № 183 від 15.05.2009, укладеним між Кредитором та Боржником (п. 1.1. Договору поруки).
Банком надано ТОВ "Ельбрус" кредитні кошти у розмірі 2 250 000,00 грн., які Позичальник повернув лише частково в сумі 853 000,00 грн.
На підставі Договору поруки № 184 від 15.05.2009 Банк звернувся з вимогою до Поручителя щодо погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим Поручитель - ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" погасив борг Позичальника - ТОВ "Ельбрус у сумі 1 397 000,00 грн.
Проте рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.11.2013, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2014, визнано недійсним з моменту укладення Договір поруки № 184 від 15.05.2009 та стягнуто з ПАТ "Полікомбанк" на користь ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" 1 397 000,00 грн. в рахунок повернення одержаного за недійсним правочином та 29 013,00 грн. судового збору.
Після цього, ПАТ "Полікомбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Ельбрус" кредитної заборгованості у сумі 1 397 000,00 грн., і відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 25.11.2014 вказаний позов задоволено та видано відповідний наказ.
16.02.2015 заступником начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Хмельницькій області Лабчуком Р.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу, оскільки проведеними заходами примусового виконання майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення для погашення заборгованості, не виявлено.
Разом з тим, вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29.05.2013 у справі № 2512/2803/2012 № провадження 1-кп/738/1/2013 встановлено, що ОСОБА_4 працюючи на посаді фінансового директора коштами ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів", з метою заволодіння коштами товариства підробила Договір поруки № 184 від 15.05.2009, укладений між ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" в особі заступника генерального директора Мурая П.М. та ЗАТ "Полікомбанк" в особі голови правління Тарасовця М.П., шляхом виконання підпису від імені поручителя в особі заступника генерального директора Мурая П.М. та скріпила договір печаткою № 2, якою користувалася, а не печаткою товариства. Крім того, в період з 30.09.2009 по 30.09.2010 ОСОБА_4 використовуючи своє службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів", здійснила перерахування грошових коштів на загальну суму 1 027 000 грн. з рахунку ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" на рахунок ПАТ "Полікомбанк" в погашення простроченої кредитної заборгованості ТОВ "Ельбрус" на підставі Договору поруки № 184 від 15.05.2009, тобто підробленням Договору поруки № 184 від 15.05.2009 та перерахування на його підставі коштів, ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" спричинені тяжкі наслідки та заподіяно збитки товариству на суму 1 027 000,00 грн.
Позивач - ПАТ "Полікомбанк" звертаючись з позовом про відшкодування шкоди у розмірі 1 397 000,00 грн. на підставі частини 1 ст. 1172, ст. ст. 1192, 22 Цивільного кодексу України свої вимоги обгрунтував тим, що Договір поруки № 184 від 15.05.2009 визнаний судом недійсним у зв'язку відсутністю волевиявлення ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" на вчинення цього правочину; при цьому підпис від імені уповноваженої особи товариства на договорі поруки підробила фінансовий директор ОСОБА_4 та скріпила його печаткою товариства № 2, такими діями вчинила злочин, передбачений частиною 2 ст. 366, частинами 4 та 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, що встановлено вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29.05.2013 у справі № 2512/2803/2012, а отже в результаті злочинних дій фінансового директора ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" ОСОБА_4, які вчинені останньою під час виконання трудових (службових) обов'язків, позивачеві - ПАТ "Полікомбанк" було завдано матеріальну шкоду у розмірі 1 397 000,00 грн., які було стягнуто з останнього за недійсним правочином.
За приписами частини 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При цьому для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов (наявність трудових (службових відносин) між особою, яка завдала шкоду, і юридичною або фізичною особою, на яку покладається обов'язок відшкодування шкоди; завдання шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності.
Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Приймаючи рішення про відмову у задоволленні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно із Посадовою інструкцією директора фінансового ПІ 80014-01, редакція 1-2008, затвердженої генеральним директором ВАТ "Корюківська фабрика технічних паперів" 15.04.2008, директор фінансовий проводить організацію фінансової діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення фінансовими ресурсами виконання планів виробництва та матеріального забезпечення, збереження і ефективного використання основних фондів і обігових коштів, трудових і фінансових ресурсів; забезпечує своєчасне надходження доходів, оплату рахунків постачальників та підрядників, оформлення за встановленими термінами фінансово-розрахункових та банківських операцій, погашення позик, виплату заробітної плати працівникам підприємства, проводить перерахунок платежів в установи банків, проводить своєчасні платежі по зобов'язаннях у державний бюджет, включаючи здійснення операцій з використанням системи "Клієнт-банк", контролює правильність і достовірність проведення банківських операцій та достовірне їх відображення в бухгалтерському обліку, аналізує фінансово-господарську діяльність; організовує подання встановленої фінансової звітності. При цьому інструкцією визначено, що директор фінансовий має право, зокрема отримувати від керівників структурних підрозділів підприємства та фахівців інформацію та документи, необхідних для виконання своїх посадових обов'язків; вимагати від посадових осіб сприяння у виконанні обов'язків і реалізації прав, що передбачені цією посадовою інструкцією; давати вказівки з питань належної організації та ведення фінансової роботи.
Разом з тим, протиправність поведінки директора фінансового ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" під час виконання трудових (службових) обов'язків, виразилася у підробці Договору поруки № 184 від 15.05.2009, підписання якого відповідно до частини 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, не входить до повноважень та трудових (службових) обов'язків фінансового директора, і вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29.05.2013 у справі №2512/2803/2012, який в силу частини 4 ст. 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, підтверджено, що договір з боку ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" було підписано не уповноваженою особою, та без відома керівництва вказаного господарюючого суб'єкта. Отже, працюючи на посаді фінансового директора ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП", при підписанні договору поруки та оплати кредитного боргу ТОВ "Ельбрус" за таким договором діяла без відома керівництва ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" та з перевищенням своїх службових повноважень.
При цьому в силу приписів ст. 1192 Цивільного кодексу України потерпілою особою за вироком суду є відповідач - ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП", якому завдано шкоди у спірних правовідносинах фізичною особою ОСОБА_4, яка діяла з метою заволодіння коштами саме відповідача, тому з урахування диспозиції ст. 1172 Цивільного кодексу України, ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" не може нести відповідальність за вказану особу перед ПАТ "Полікомбанк".
Крім цього, судами встановлено, що матеріальна шкода у сумі 1 397 000,00 грн. є сумою боргу за Кредитним договором № 183 від 15.05.2009, яку за рішення господарського суду Хмельницької області від 25.11.2014 у справі №924/1495/14 стягнуто з ТОВ "Ельбрус" на користь ПАТ "Полікомбанк", і повернення виконавчою службою наказу господарського суду Хмельницької області № 924/1495/14 від 09.12.2014 без виконання, відповідно до частини 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" не позбавляє стягувача (позивача) права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про перебування юридичної особи - ТОВ "Ельбрус" у процесі припинення відсутні, також відсутні дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, зокрема відомості про розпорядника майна, санатора, дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення відсутні.
За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що не стягнута кредитна заборгованість не є матеріальною шкодою, оскільки у позивича не втрачена можливість повернути надані ТОВ "Ельбрус" кредитні кошти шляхом виконання рішення суду, а отже і відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які жодним чином не спростовуються доводами, викладеним в касаційній скарзі, та вважає за необхідне зазначити, що матеріали даної справи свідчать про те, що оскаржене відповідачем рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті за результатами повного і всебічного розгляду всіх обставин справи на підставі наданих обома сторонами доказів, сукупність яких свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 та рішення господарського суду Чернігівської області від 06.05.2015 у справі № 927/363/15 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
С.Р. Шевчук