18 листопада 2015 року Справа № 908/2285/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Іванової Л.Б.
суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Грін Банк"
на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 03.06.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2015
у справі№ 908/2285/15-г
Господарського судуЗапорізької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Грін Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Дон"
простягнення заборгованості в сумі 33570916,92 грн
за участю представників:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у справі №908/2285/15-г (суддя - Топчій О.А.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 2865832,73 грн, поточну заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в сумі 427499,91грн та 277584,28 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ушенко Л.В., судді - Кододова О.В., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у справі №908/2285/15-г скасовано в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 30000000,00 грн заборгованості за кредитом та 277584,28 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. Прийнято нове рішення, яким позов задоволений частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 30000000,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в сумі 2865832,73грн та заборгованість з поточних процентів за користування кредитом в сумі 427499,91грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за кредитом в сумі 30000000,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) 07.03.2014 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 0007/1053 за умовами якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію і надає йому кредити (транши), ліміт заборгованості за якими в сумі не перевищує 30000000,00 грн зі сплатою 19 процентів річних та кінцевим строком повернення не пізніше 07.09.2015.
Відповідно до п. 1.2 договору, кредит Позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної у п. 1.1 цього договору, на підставі письмової заяви Позичальника та за умови належного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Сторони домовились, що будь-яке порушення Позичальником умов цього Договору надає право Банку в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України незалежно від встановлених цим договором строків виконання зобов'язань, вимагати від Позичальника дострокового погашення кредиту та інших передбачених цим договором платежів (п. 1.6 договору).
Банк видає Позичальнику кредит (транши) за умови наявності вільних кредитних ресурсів, шляхом перерахування суми кредиту (траншів) згідно з п. 1.2 цього договору на рахунок Позичальника № 26005319720104 в ПАТ "Грін Банк". Видача Позичальнику кожного чергового траншу по кредиту здійснюється за наступних умов: наявність у Позичальника відкритого у Банку поточного рахунку у національній валюті та валюті кредиту; укладення договору забезпечення виконання зобов'язань за цим договором; надання Позичальником договорів страхування, укладених відповідно до вимог цього договору, та документів, що підтверджують сплату страхового платежу (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються Банком виходячи із фактичної наданої суми кредиту та фактичного терміну користування ним. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день остаточного погашення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається методом факт/360. Нарахування процентів здійснюється щоденно. Позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше 10 числа кожного місяця, та в день строку погашення.
Згідно з п. 3.2.4 договору, Банк має право у будь-який момент припинити видачу кредиту та/або достроково витребувати надані раніше кредитні кошти та проценти за користування кредитом, сплати неустойки, відшкодування збитків, в тому числі й шляхом звернення стягнення на заставлене майно, у випадках: невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або Іпотекодавцем/Заставодавцем умов цього договору, договору іпотеки/застави чи інших договорів, що забезпечують виконання зобов'язань за цим договором; несплати або прострочки Позичальником сплати процентів за користування кредитом або заборгованості за кредитом, як всієї так і її частини.
Таке дострокове погашення повинно бути здійснене Позичальником не пізніше 3-х календарних днів з дати відправлення Позичальнику відповідного повідомлення від Банка з вимогою дострокового погашення.
В п. 4.1 договору передбачено, що за несвоєчасне погашення кредиту та/або сплату процентів, комісій Банк має право стягнути з Позичальника пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.
Відповідно до п. 6.11 договору, всі повідомлення та вимоги надсилаються Банком письмово на адресу Позичальника, зазначену в розділі 7 цього договору. Повідомлення та вимоги Банку вважаються надісланими з моменту прийняття відділенням зв'язку листа до відправлення, про що буде свідчити відповідна відмітка відділення зв'язку.
Суди встановили належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині перерахування відповідачу кредитних коштів на суму 30000000,00 грн, однак відповідач частково здійснював погашення кредиту, і з жовтня 2014 року свої зобов'язання за договором не виконував, а саме: не сплачував проценти за користування кредитом у розмірах та в терміни, передбачені в п.п. 1.1 та 2.3 договору, внаслідок чого виникла заборгованість по поточним та простроченим процентам за користування кредитом.
Банк листом від 22.10.2014 № 20-18/1087/1 звернувся до відповідача з вимогою, в якій зазначив про наявність заборгованості за основним зобов'язанням, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, поточної заборгованості за нарахованими процентами та просив вжити заходів щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань перед Банком за договором.
Крім того, Банк звернув увагу відповідача, що у випадку невиконання вимоги, Банк буде мати право стягнути примусово всю заборгованість за договором у примусовому порядку згідно чинного законодавства України.
Дана вимога Банку залишена відповідачем без належного реагування, що стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, поточної заборгованості за нарахованими процентами та пені за погашені несвоєчасно проценти.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, врахувавши норми ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення прострочених та поточних відсотків.
Що стосується вимоги про стягнення основної заборгованості за кредитом, то місцевий господарський суд, з огляду на зміст п. 1.6, п. 3.2.4 договору та вимогу Банку від 22.10.2014 № 20-18/1087/1 дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 30000000,00 грн основної заборгованості, оскільки строк повернення кредиту ще не настав, а дану вимогу не можна вважати вимогою про дострокове погашення кредиту (лист не містить вимоги щодо негайного повернення кредитних коштів).
Також, судом визнано обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за погашені несвоєчасно проценти за період з 31.10.2014 по 27.03.2015 на суму 277584,28 грн.
Проте, апеляційний господарський суд не погодився з судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за погашені несвоєчасно проценти та відмову в позові про стягнення 30000000,00 грн основної заборгованості за кредитним договором.
Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд, керуючись положеннями ЦК України та надавши оцінку змісту вимоги Банку від 22.10.2014 № 20-18/1087/1 дійшов висновку, що дана вимога відповідає положенням п. 3.2.4 договору, оскільки містить в собі вимогу дострокового погашення кредиту, зокрема, прохання вжити заходів щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань перед Банком за договором, а також застереження про примусове стягнення всієї заборгованості в разі невиконання відповідачем вимоги Банку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на п. 1.6, п. 3.2.4 договору, а також враховуючи зміст вимоги позивача від 22.10.2014 № 20-18/1087/1, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за кредитним договором в сумі 30000000,00 грн і колегія суддів касаційної інстанції з цим погоджується.
Також, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасно погашені проценти за період з 31.10.2014 по 27.03.2015 на суму 277584,28 грн.
При цьому, суд виходив з положень Законів України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", "Про боротьбу з тероризмом" та врахував розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р, від 05.11.2014 № 1079-р, а також процесуальні документи судів щодо зазначених розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Відповідно до статей 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
Частиною 7 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі Безпеки України.
Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.
Апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач, ТОВ "Лоджистік Дон" зареєстровано за адресою: 83087, Донецька обл., місто Донецьк, вул.Куйбишева, будинок 139А.
Листом від 05.11.2014 № 18-112/64483 Національний банк України звернув увагу всіх банків про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Донецьк, де здійснював свою господарську діяльність відповідач.
05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", однак постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р" (ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України).
Водночас, ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи, що на момент прийняття рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, визнано нечинним розпорядження Кабінету міністрів України від 05.11.2014 №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету міністрів України від 30.10.2014 №1053-р", суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги зазначені обставини і прийняв рішення в частині стягнення з відповідача суми пені з порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Таким чином судом апеляційної інстанції правомірно застосовано норми ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовлено позивачеві в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасно погашені проценти за кредитним договором.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Доводи ПАТ "Грін Банк", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених апеляційний господарським судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції у даній справі відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2015 у справі № 908/2285/15-г - без змін.
Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Т.П. КОЗИР