Номер провадження: 22-ц/785/7681/15
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
17.11.2015 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Дрішлюка А.І., Процик М.В.,
при секретарі - Решетник М.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3, треті особи Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання недійсним іпотечного договору,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 06.12.2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову посилався на те, що з грудня 2006 року він з сім'єю, матір'ю, ОСОБА_3 та батьком, ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1. Нещодавно йому стало відомо, що 06.12.2006 року між відповідачами було укладено іпотечний договір предметом якого є вказана квартира. Однак вона являється єдиним помешканням, право користуванням яким він має, а вищевказаний договір порушує його житлові права, так як в результаті його виконання він може бути позбавлений єдиного житла, адже у власності у нього іншого майна не має, а згідно норм ст.29 ЦК України місцем проживання дитини є місце проживання її батьків. На час укладення договору позивач був неповнолітньою дитиною, однак в порушення діючого законодавства, при його укладені відповідачами не було отримано згоди органу опіки та піклування. Посилаючись на норми ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України вважає наявними підстави для визнання недійсним іпотечного договору.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.07.2015 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки на час укладення договору іпотеки не встановлено порушення прав малолітньої дитини.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, ґрунтується на законі.
Судом встановлено, що 06.12.2006 року ОСОБА_3 уклала з АКІБ «УкрСиббанк», який в наступному змінив своє найменування на ПАТ «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту №11090553000, згідно з яким банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 79000 доларів США на строк з 06.12.2006 року по 06.12.2027 року.
Розділом 2 Умови забезпечення кредиту п.2.1 було передбачено, що у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком приймається застава нерухомого майна - трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка придбається ОСОБА_3
Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Договір іпотеки посвідчений 06.12.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко C.B.
ОСОБА_3 є власником зазначеної квартири на підставі договору купівлі- продажу, укладеного 06.12.2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко C.B., реєстраційний номер 4843.
ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу №2 від 13.02.2012 року є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк».
Позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Котовськ Одеської області, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно відділом РАЦС по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області 10 жовтня 2008 р. серія НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів справи договір кредиту, іпотеки та купівлі - продажу були укладені одночасно 06.12.2006 року, тому доводи про те, що майно на час передачі в іпотеку було місцем проживання малолітньої дитини дійсності не відповідають, більш того, на час укладання договору купівлі-продажу від 06.12.2006 року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3, матері позивача, був АДРЕСА_4, відтак місце проживання у неї існувало. Так само місцем проживання іншого з батьків ОСОБА_4 була адреса АДРЕСА_4, що вбачається з його згоди на укладання договору (а.с.132).
Інші докази на підтвердження того, що на час укладання договору іпотеки спірна квартира була постійним місцем проживання ОСОБА_3, не надано, рішення суду в силу ст.60 ЦПК не може ґрунтуватися на припущеннях, правове значення має не факт виникнення права на житло в подальшому, а існування таких прав на час укладання договору.
Та обставина, що на теперішній час спірна квартира є місцем проживання зазначених обставин не спростовує.
Відповідно до вимог ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Таким чином, місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її батьків, і за відсутності доказів того, що місцем проживання ОСОБА_3, або іншого з батьків ОСОБА_4 була саме спірна квартира, підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.
За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав визнання недійсним договору іпотеки.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: