Справа № 22-3120/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Беклеміщев О.В.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
14 вересня 2009 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Коваленко А.І.,
Калашнікової О.В.,
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Комунарського району м. Запоріжжя на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа - ОСОБА_2, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на жилий будинок, -
У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до ОП «ЗМБТІ», третя особа - ОСОБА_2., про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на жилий будинок.
В позові зазначала, що з 1977 року вона разом з чоловіком ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала і була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1.
Посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на будинок, просила встановити факт прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 і визнати за нею право власності на вказаний будинок та надвірні будівлі в порядку спадкування.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2006 року позов задоволений.
Встановлений факт прийняття ОСОБА_1. спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_1. право власності на жилий будинок літ. А, службову прибудову літ. а, сарай літ. Б, навіс літ. Г, вбиральню літ. В, розташовані за АДРЕСА_1
Прокурор Комунарського району м. Запоріжжя звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм виключної підсудності, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд, згідно з вимогами виключної підсудності, до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки ОСОБА_1. за нею слід визнати право власності на самовільно побудоване нерухоме майно, оскільки це не порушує права інших осіб.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1. просила визнати за нею право на спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3
На порушення вимог ст.ст.10, 11 ЦПК України суд першої інстанції на власний розсуд змінив підстави і предмет позову.
З вимогами про визнання права власності на самочинно збудований будинок ОСОБА_1. в порядку ст.119 ЦПК України до суду не зверталась, доказів в обґрунтування своїх доводів суду не надавала.
За змістом ч.2 ст.331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У відповідності до ст.ст.5, 18 Закону України „ Про основи містобудування” будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, як визначено частиною другою пункту першого Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої у установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно з пунктом 29 зазначеного Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Частина третя статті 18 Закону України "Про основи містобудування" забороняє експлуатацію об'єктів, не прийнятих в експлуатацію у встановленому законом порядку .
На порушення вищезазначених вимог законодавства ОСОБА_1. зазначений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію спірного будинку органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування суду не надала.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.
На порушення вимог ст.ст.35, 36 ЦПК України суд першої інстанції не обговорив питання про притягнення до участі у розгляді справи Державну архітектурно-будівельну інспекцію та її територіальні органи, хоча вирішував питання, які відносяться до виключної компетенції останнього.
Крім того, за змістом ч.2, 3 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачеві виділялась в установленому законом порядку в користування або у власність земельна ділянка під спірний будинок.
Визнаючи за ОСОБА_1. право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд першої інстанції на порушення вимог ст.ст.10, 213 ЦПК не з'ясував, хто являється власником земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не обговорив питання про притягнення його до участі у справі в якості належного відповідача, хоча вирішував, в тому числі, питання про права і обов'язки землевласника.
При розгляді справи суд допустився порушень і правил виключної підсудності, оскільки визнав право власності на нерухомість, яка розташована в Комунарському, а не Жовтневому районі міста.
За таких обставин рішення суду не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК, а тому відповідно до ст.311п.п.4,6 ЦПК воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
Керуючись ст.ст.307, 311 п.п.4,6 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Комунарського району м. Запоріжжя задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2006 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :