Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 3084/2009 р. Головуючий у 1 інстанції : Гончаренко П.П.
Суддя-доповідач : Кочеткова І.В.
31 серпня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
Суддів: Савченко О.В.,
Стрелець Л.Г.,
При секретарі: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 травня 2009 року по справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення із жилого будинку,
У жовтні 2008 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення.
Зазначав , що являється власником будинку АДРЕСА_1, в якому постійно проживають і зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_1., шлюб з якою розірвано 18 лютого 2006 року, і її син ОСОБА_3.
Посилаючись на те, що відповідачі перешкоджають йому проживати у власному будинку, систематично руйнують та псують житлові приміщення, не сплачують комунальні послуги, просив про їх виселення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК, ст. ст.48, 50 Закону України «Про власність».
Відповідачі позов не визнали. Зазначали, що вселились в спірний будинок в якості членів сім»ї наймача - позивача ОСОБА_2 у травні 1990 року. Рішенням виконкому у листопаді 2006 році будинок переданий у власність позивача. Після розірвання шлюбу стосунки між колишнім подружжям погіршились, проте ніяких перешкод у користуванні власністю позивачеві не чинять, будинок не руйнують і не псують. Оскільки будинок являється їх постійним місцем проживання, іншого житла не мають, просили залишити позов без задоволення.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27 травня 2009 року позов задоволений.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і повернення справи на новий розгляд ОСОБА_1. посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Статтею 303 ЦПК передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.8 ЦПК суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з вимогами ст.ст.10,11 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ст. 213 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При задоволенні позову про виселення відповідачів зі спірного будинку, районний суд виходив з того, що останні повинні звільнити житло згідно з вимогами ст.391 ЦК ст.ст.48,50 Закону України «Про власність».
Проте наведені мотиви не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Такі ж положення містились і в ст.48 Закону України «Про власність», який втратив чинність на підставі Закону №997-У від 27.04.2007, а тому до спірних правовідносин не може застосовуватись.
Як убачається із матеріалів справи, відповідачі являються колишніми членами сім'ї власника спірного будинку, з травня 1990 року постійно зареєстрований в ньому, іншого житла не мають (а.с.43,44,45,46).
Позивач був наймачем спірного будинку з серпня 1983 року, а у вересні 2004 року рішенням виконкому Лукашівської сільської ради будинок переданий йому у приватну власність (а.с.48, 49).
Районний суд не звернув уваги на те, що об'єкт власності - жиле приміщення, тому режим проживання в ньому регулюється нормами ЖК.
Розглядаючи питання про усунення перешкод у користуванні будинком, суд мав з'ясувати, на які передбачені законом підстави для виселення відповідачів посилається відповідач, оскільки відповідно до ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставі і в порядку, передбачених законодавством. Задовольняючи позов, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував.
Згідно зі ст.156 ЖК припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користування займаним приміщенням. Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім'ї власник житлового будинку має відповідно до ст. 157 ЖК, але за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.116 ЖК.
Відповідно до позовної заяви позивач як на підставу для задоволення позову посилався саме ст.116 ЖК.
Проте суд, задовольняючи позов, на свій розсуд змінив підстави позову, чим допустився порушень вимог ст.ст.10, 11 ЦПК.
На порушення вимог ч.3 ст.10 ЦПК суд першої інстанції не вжив заходів до всебічного і повного з'ясування обставин справи, не перевірив, чи у відповідності з вимогами чинного законодавства спірний будинок був переданий у власність позивачу, чи не були при цьому порушені права відповідачів на участь у приватизації, не роз'яснив останнім їх право пред'явити зустрічний позов.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.311 п.5 ЦПК воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.307, 311 п.5 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 травня 2009 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: