19 листопада 2015 року Справа № 876/7985/15, 876/7986/15, 876/7987/15, 876/8991/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Буряка Я.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року, ухвали від 08.06.2015 року про залишення частини позовних вимог без розгляду, від 08.06.2015 року про зупинення провадження у справі, від 23.07.2015 року про залишення без задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА), Департаменту житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент ЖКГ Львівської ОДА) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і визнання трудового договору укладеним на невизначений строк.
Ухвалою від 08.06.2015 року суд залишив без розгляду позов в частині вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 31.03.2015 року № 211/0/8-15 «Про звільнення ОСОБА_1» та від 02.04.2015 року № 236/0/8-15 «Про внесення змін в розпорядження голови обласної державної адміністрації від 31.03.2015 року за № 211/0/8-15».
Ухвалою від 08.06.2015 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили ухвалою від 08.06.2015 року про залишення частини позовних вимог без розгляду.
Постановою від 06.07.2015 року в задоволенні позову суд відмовив.
Ухвалою від 23.07.2015 року суд залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 08.06.2015 року про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Позивач оскаржив названі судові рішення в апеляційному порядку. Просить скасувати їх та за наслідками перегляду постанови від 06.07.2015 року ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю; за наслідками перегляду ухвал від 08.06.2015 року відмовити в задоволенні клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; за наслідками перегляду ухвали від 23.07.2015 року скасувати у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвалу від 08.06.2015 року про залишення частини позовних вимог без розгляду та призначити справу до нового розгляду в частині вимог, що були залишені без розгляду.
Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що, звернувшись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 08.06.2015 року про залишення частини позовних вимог без розгляду позивач посилався на встановлені перевіркою Територіальної Державної інспекції з питань праці у Львівській області порушення трудового законодавства при його звільненні, що свідчило про дотримання ним строків звернення до суду. Дані обставини не були відомі йому на час постановлення відповідної ухвали окружним судом.
Залишаючи без розгляду частину позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що позивач перебував на лікарняному, після чого знову, внаслідок незаконних дій відповідача, був у хворобливому стані. Також не було враховано доводів позивача про намагання вирішити спір у позасудовому порядку та безпідставно відкинуто його посилання на ст.. 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду у справах про звільнення.
Для винесення ухвали про зупинення провадження у справі не було жодних передбачених законом підстав.
Доводячи незаконність постанови від 06.07.2015 року, ОСОБА_1 зазначає про процесуальні порушення - незалучення до участі у справі як третьої особи ВО директора Департаменту ЖКГ Львівської ОДА, відсутність повноважень представника даного органу на участь у суді. Також згідно апеляційної скарги судом перекручено обставини справи щодо не оскарження розпоряджень від 31.03.2015 року та від 02.04.2015 року, оскільки позовні вимоги щодо визнання незаконними даних розпоряджень були безпідставно залишені судом без розгляду. Крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, Позивач не давав згоди на продовження дії строкового трудового договору, який закінчився ще 27.02.2015 року, після чого ОСОБА_1 продовжував на протязі місяця виходити на роботу, а отже фактично було досягнуто згоди між ним та роботодавцем про безстроковість трудового договору. Суд не вжив заходів щодо з'ясування обставин фактичного незаконного звільнення позивача з 31.03.2015 року, не дав належної оцінки наданим відповідачами актам про відмову в отриманні трудової книжки, які не відповідають дійсності.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12.12.2014 року розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 792/0/8-14 призначений на посаду головного спеціаліста відділу інвестицій, енергозбереження у сфері житлово-комунального господарства та фінансового забезпечення управління економіки, інвестицій та енергозбереження у сфері житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації, на умовах строкового трудового договору, на час навчання основного працівника.
31.03.2015 року розпорядженням № 211/0/8-15 позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строкового трудового договору.
Розпорядженням № 236/0/8-15 від 02.04.2015 року «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 31.03.2015 року за №211/0/8-15», у зв'язку із проходженням основним працівником спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», строковий трудовий договір було продовжено до дня призначенням основного працівника.
16.04.2015 року розпорядженням № 254/0/8-15 позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строкового трудового договору 17.04.2015 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З розпорядженням № 236/0/815 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 31.03.2015 року за № 211/0/8-15» позивач ознайомився 06.04.2015 року, про що свідчить відповідна розписка на звороті вказаного розпорядження. Таким чином, про наявність спірних розпоряджень від 31.03.2015 року та від 02.04.2015 року і про їх зміст позивачу було достеменно відомо з 06.04.2015 року. Крім того, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає про те, що був поставлений до відома 01.04.2015 року про видання розпорядження від 31.03.2015 року про його звільнення.
Позовна заява ним подана до суду 08.05.2015 року, тобто з пропуском визначеного частиною 3 ст.. 99 КАС України місячного строку для спорів даної категорії.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність у справі доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Посилання позивача на його лікування з 02 по 06.04.2015 року не впливає на обчислення місячного строку з 06.04.2015 року.
Інші докази, які на думку ОСОБА_1 свідчать про наявність перешкод для своєчасного оскарження розпоряджень відповідача від 31.03.2015 року та від 02.04.2015 року, не є такими, оскільки він не перебував ні на амбулаторному, ні на стаціонарному лікуванні, а епізодичні його звернення до лікаря, з врахуванням того, що за освітою та досвідом роботи сам позивач є спеціалістом в галузі юриспруденції, не перешкоджали своєчасному його зверненню до суду.
Посилання позивача на те, що перебіг строку звернення до суду починається з дати отримання ним трудової книжки, тобто з 17.04.2015 року, безпідставні, тому що частиною 3 статті 99 КАС України визначено чіткий строк початку цього строку - з дня з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про те, що статтею 233 КЗпП України для даних правовідносин встановлений спеціальний строк, а також, що позивачем була використана можливість досудового врегулювання спору, тому що саме частина 3 статті 99 КАС України є спеціальною нормою для даного виду правовідносин і саме визначені нею строки і порядок їх обчислення мають бути застосовані.
Таким чином, підстави для скасування ухвали від 08.06.2015 року про залишення частини позовних вимог без розгляду відсутні.
Оцінюючи законність ухвали від 08.06.2015 року про зупинення провадження у справі, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду зазначає, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Дана правова норма чітко визначає, що рішення, до набрання законної сили яким може бути зупинене провадження у справі, має бути винесене тільки в іншій, а не в тій самій справі, що зупиняється.
Тобто підстави для зупинення провадження у суду першої інстанції в даному випадку були відсутні.
Отже оскаржувана ухвала про зупинення провадження є незаконною.
В той же час, суд приймає до уваги, що суд першої інстанції поновив провадження у справі, винісши ухвалу від 24.06.2015 року (т. 1 а.с.. 146).
Таким чином, підстави для скасування оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі відсутні.
Позивач, оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу від 23.07.2015 року про залишення без задоволення його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 08.06.2015 року про залишення частини позовних вимог без розгляду, посилається на неправильну оцінку судом першої інстанції обставин, які на думку апелянта є нововиявленими.
Зокрема, такими обставинами зазначені відомості, викладені в листі від 11.06.2015 року № 02-1200/04 Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області, а саме щодо виходу на роботу основного працівника, на час навчання якого був прийнятий на роботу позивач, а також щодо наявності індивідуального трудового спору щодо звільнення з 31.03.2015 року, яке не переривалося до часу отримання ним трудової книжки 17.04.2015 року.
На думку колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду зазначені обставини не є нововиявленими, оскільки були відомі позивачу на час розгляду справи.
Виклавши обставини, які на думку позивача є нововиявленими, він зосереджує увагу на тому, що не пропустив строку звернення до суду з позовом про визнання незаконними розпоряджень від 31.03.2015 року та від 02.04.2015 року і доводить це посиланнями на невірне застосування судом першої інстанції частини 3 ст. 99 КАС України, безпідставне незастосування ст.. 233 КЗпП України, неврахування перебування позивача на лікарняному з 02.04.2015 року по 06.04.2015 року, його подальший хворобливий стан, а також заходів досудового врегулювання спору.
Однак всім цим обставинам суд першої інстанції давав належну оцінку при винесенні оскаржуваної ухвали про залишення частини позовних вимог без розгляду від 08.06.2015 року, а тому їх віднести до ново иявлених немає підстав.
Згідно частини другої ст.. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Оскільки такі обставини у зверненні позивача про перегляд судового рішення не зазначені, суд першої інстанції обґрунтовано залишив це звернення без задоволення.
Таким чином, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 23.07.2015 року відсутні.
Як вірно зазначив суд першої інстанції в постанові від 06.07.2015 року, яка оскаржена апелянтом, зі змісту положень ст. 30 Закону України «Про державну службу» вбачається, що даний закон встановлює додаткові підстави для звільнення державних службовці поряд з підставами визначеними КЗпП України.
У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Згідно розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 792/0/8-14 від 12.12.2014 року позивача було прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору на час навчання основного працівника.
У подальшому умови строкового трудового договору було продовжено у зв'язку із проходженням спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» до дня призначення основного працівника, що підтверджується розпорядженням № 236/0/8-15 від 02.04.2015 року.
На час прийняття остаточного рішення у справі, що розглядається, дані розпорядження не визнані незаконними та були чинними, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із погодження волевиявлення сторін трудового договору.
Крім того, апелянт, який в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що не погоджувався з уточненням умов строкового трудового договору, не заперечив проти таких умов, а зазначив, що не було враховано його заяву від 01.04.2015 року. на думку колегії Львівського апеляційного адміністративного суду, даний запис не може бути розцінений як непогодження умов строкового трудового договору.
Викладені апелянтом міркування про оцінку ним дій відповідачів як узгодження сторонами умов безстрокового трудового договору, є безпідставними, тому що він знав про первісні умови, на яких був працевлаштований, а також знав про видання розпорядження про уточнення цих умов.
У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Таким чином, позивача було на законних підставах звільнено у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивача в задоволенні вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
З огляду на викладене, оскаржувані позивачем ухвали та постанова суду першої інстанції відповідають обставинам справи, наявним в ній доказам, прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного від 06.07.2015 року та ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року про залишення частини позовних вимог без розгляду, від 08.06.2015 року про зупинення провадження у справі, від 23.07.2015 року про залишення без задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 813/2406/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська
Повний текст виготовлено 20.11.2015 року