19 листопада 2015 року Справа № 876/9356/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бондарєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Волинській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Головне теруправління юстиції, Відповідач), в якому просить поновити його на посаді головного спеціаліста реєстраційної служби Рожищенського районного управління юстиції у Волинській області (далі - реєстраційна служба Рожищенського РУЮ) та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що прогулу ним допущено не було, а Відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 допущено прогул без поважних причин, відтак звільнення його із займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Як обґрунтування апеляційної скарги вказує на відсутність прогулу в розумінні трудового законодавства та порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Вислухавши суддю-доповідача, Позивача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Відповідача, який просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу Головного теруправління юстиції від 19.09.2014 року №816/3 був призначений 19.09.2014 року на посаду головного спеціаліста реєстраційної служби Рожищенського РУЮ із збереженням 13 рангу державного службовця як такий, що успішно пройшов конкурсний відбір (а.с.101).
Актом №1 від 13.07.2015 року про відсутність працівника на робочому місці зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом 4-х годин, а саме: з 11.00 год. до 13.00 год. та з 16.00 год. до 18.00 год. (а.с.25). Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин в сукупності 13.07.2015 року підтверджується показаннями свідків в суді першої інстанції: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Актом №2 від 14.07.2015 року про відсутність працівника на робочому місці засвідчено той факт, що ОСОБА_1 14.07.2015 року повинен був проходити стажування у Головному теруправлінні юстиції згідно подання Рожищенського РУЮ від 09.07.2015 року №01-1/132. В телефонному режимі начальник відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань управління державної реєстрації Головного теруправління юстиції Мазур А.О. повідомила, що ОСОБА_1 не з'явився на стажування до кінця робочого дня. Крім того, ОСОБА_1 14.07.2015 року не з'являвся на своєму робочому місці протягом усього робочого дня (а.с.26).
15.07.2015 року о 09 год. 25 хв., згідно акту про відмову працівника від написання пояснювальної записки, ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу відсутності його на робочому місці 13-14 липня 2015 року, які він відмовився надати (а.с.29).
Актом №3 від 15.07.2015 року про відсутність працівника на робочому місці зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на своєму робочому місці з 9.30 год. до 18.00 год. (а.с.27).
Як зазначив позивач, 15.07.2015 року він подав начальнику реєстраційної служби ОСОБА_3 заяву про надання йому відпустки для догляду за дитиною до 6-ти років, оскільки остання потребує домашнього догляду, на яку ОСОБА_3 повідомила, що не буде її вирішувати і що її має бути в Головному тер управлінні юстиції у м. Луцьку. З огляду на вказані обставини ОСОБА_1 15.07.2015 року вирушив до м.Луцьк в Головне теруправління юстиції, де в приймальній начальника залишив дану заяву. 16.07.2015 року він не вийшов на роботу, оскільки вважав, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Заява позивача про надання йому відпустки для догляду за дитиною надійшла в Головне теруправління юстиції 21.07.2015 року за вх.№9407/07-31 (а.с.142-143).
Актом №4 від 16.07.2015 року про відсутність працівника на робочому місці зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на своєму робочому місці протягом усього робочого дня (а.с.28).
16.07.2015 року начальником реєстраційної служби Рожищенського РУЮ ОСОБА_3 надіслано на ім'я начальника Рожищенського РУЮ Галаса В.В. доповідну записку за вих.№02-1.1.16/340, у якій повідомлялось про порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку, відсутність його на робочому місці 13-15 липня 2015 року (а.с.32).
17.07.2015 року начальником Рожищенського РУЮ Галасом В.В. надіслано до Головного теруправління юстиції подання за вих.№01-1/134, у якому ставилось на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста реєстраційної служби Рожищенського РУЮ за прогул без поважних причин відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.
21.07.2015 року був прийнятий наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, про що листом від 21.07.2015 року за вих.№07-16/2999 повідомлено позивача (а.с.8).
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При цьому, згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», під прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Матеріалами справи підтверджено і не спростовано доводами Позивача його відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 13,14,15 та 16 липня 2015 року.
Водночас, звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
Так, згідно з ст.149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
В матеріалах справи міститься акт від 15.07.2015 року про відмову працівника від написання пояснювальної записки, згідно з яким ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу відсутності його на робочому місці 13-14 липня 2015 року, проте він відмовився їх надати. Доводами позивача підтверджено його присутність на робочому місці вранці 15.07.2015 року, проте заперечується складення згаданого акту.
Також Позивачу було надіслано повідомлення від 21.07.2015 року за вих.№07-16/2999 (а.с.8) про необхідність прибути у відділ кадрів Головного теруправління юстиції для ознайомлення із наказом про звільнення та вручення трудової книжки.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про дотримання Відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 року у справі № 803/1972/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська
Повний текст виготовлено 20.11.2015 року