ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 листопада 2015 року № 813/5443/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,
представника позивача Бегей Н.В.,
представника відповідача Гнатишина І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій і скасування постанови,
позивач звернувся з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просить про:
- визнання неправомірними дій Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по винесенню постанови від 21.08.2015 року про повторне накладення штрафу на ЛМКП "Львівводоканал";
- визнання недійсною та скасування постанови Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про повторне накладення штрафу на ЛМКП "Львівводоканал" від 21.08.2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю, на погляд позивача, накладенням штрафу за не виконання ним в добровільному порядку рішення суду, згідно якого позивача зобов'язано допустити до перевірки працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області, однак такі, як твердить позивач, на перевірку не приходили. Відтак, вважає, що виконати рішення суду окрім як дочекатись приходу перевіряючого органу позивач іншим способом не міг. З огляду на те, що працівники Державної екологічної інспекції у Львівській області не приходили на перевірку, тому вважає, що підстав накладення штрафу у відповідача не було. Просить позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів, які наведені у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов ЛМКП "Львівводоканал" заперечив повністю, надав суду письмові заперечення, зміст яких зводиться до того, що позивач, як боржник не вчинив жодних дій по виконанню судового рішення. Як наслідок, відповідачем було прийнято повторно постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Відтак, просить в позові відмовити.
Дослідивши надані докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 року №813/3157/13-а позивача зобов'язано допустити працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області до проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
14.07.2015 року на підставі виконавчого листа від 05.05.2015 року №813/3157/13-а про зобов'язання Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" допустити працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області до проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, відкрито виконавче провадження №48120695 та надано позивачу строк на добровільне виконання сім днів.
Не отримавши жодного від позивача повідомлення про виконання судового рішення, відповідач 22.07.2015 року виносить постанову ВП №48120695 про накладення штрафу у сумі 850 грн та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040 грн, та одночасно надсилає позивачу вимогу, котрою вимагає серед іншого виконати на протязі 3-х днів з дня отримання вимоги, виконавчий лист від 05.05.2015 року №813/3157/13-а.
Станом на 21.08.2015 року, що засвідчується актом відповідача, виконавчий лист від 05.05.2015 року №813/3157/13-а та вимогу державного виконавця позивач не виконав, у зв'язку з чим постановою від 21.08.2015 року ВП №48120695 на позивача накладено штраф у подвійному розмірі 1700 грн за не виконання рішення суду.
Позивач не погодившись з даним рішенням звернувся в суд з позовом.
Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. При цьому, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення ч. 2 ст. 75 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 87 цього ж Закону, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Матеріалами справи жодним чином не стверджується про вжиття позивачем заходів добровільного виконання рішення суду, а також ним не наведено об'єктивних та/або поважних причини невиконання рішення суду у строки встановлені державним виконавцем.
А відтак, суд прийшов до переконання, що позивач, будучи юридично свідомим боржником, котрий усвідомлював правовий характер та зміст рішення суду, до котрого його зобов'язано, не вчинив жодних дій ні в добровільному, ні в примусовому порядку щодо виявлення ініціативи по проведенню у нього позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що відповідно є наслідком відмови в позові, як заявленому безпідставно.
Поруч з тим, суд розцінює платіжне доручення від 30.07.2015 року №11510 на суму 2040 грн та платіжне доручення №11511 на суму 850 грн, згідно котрих позивачем сплачено штраф та виконавчий збір згідно постанов відповідача від 22.07.2015 року ВП №48120695, як докази того, що позивач погоджується, що добровільно у строк наданий відповідачем рішення суду ним виконано не було.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
В той же час, ЄСПЛ визначає, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Оскільки позивачем не було виконано вимоги відповідача та не виконано рішення суду, яке набрало законної сили, без поважних причин, оскаржувана постанова про накладання на позивача штрафу є належним способом забезпечення виконання рішення суду і винесена у порядок та спосіб, що передбачені чинним законодавством.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем не надано суду жодних належних допустимих та переконливих доказів поважності причин невиконання судового рішення починаючи з моменту відкриття виконавчого провадження до дня винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Суд зазначає, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом, а через відсутність доказів поважності причин невиконання судового рішення, встановлено відсутність обставин, що обґрунтовують позов.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України, відшкодування витрат позивачеві, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2015 року.
Суддя Сидор Н.Т.