про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 жовтня 2015 року №810/5193/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Садівницьке товариство "Глядин", Обслуговуючий кооператив садове товариство "Глядин-2010", Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, про визнання неправомірними та скасування розпоряджень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Садівницьке товариство "Глядин", Обслуговуючий кооператив садове товариство "Глядин-2010", Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, в якому просить:
- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 10.07.2003 №348 "Про передачу в приватну власність земельних ділянок";
- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 08.08.2003 №412 "Про передачу в приватну власність земельних ділянок";
- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 28.08.2003 №451 "Про передачу в приватну власність земельних ділянок";
- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 25.12.2003 №709 "Про передачу в приватну власність земельних ділянок";
- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 26.03.2004 №172 "Про передачу в приватну власність земельних ділянок";
- зобов'язати Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області внести відповідні зміни в облікову документацію.
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами пункту 1 частини другої статті 17 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. У свою чергу, згідно із пунктом 7 частини першої статті 3 КАС, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із вищезазначеного випливає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно пункту "а" частини першої статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Тобто, у випадках щодо розпорядження землями державної власності, які мають місце і в цій справі, орган державної влади, яким є відповідач - Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, виступає саме як власник земель, а не як суб'єкт владних повноважень.
А розпорядження земельними ділянками, є участю державного органу від імені Держави у відносинах власності і користування землями державної власності, і на ці відносини поширюються норми земельного і цивільного права щодо відносин власності. Тому, в таких відносинах відсутній принцип "влади-підпорядкування", притаманний відносинам фізичних і юридичних осіб з державним органом в сфері державного управління.
Земельні ж відносини в сфері управління, справи з приводу яких можуть бути розглянуті адміністративними судами, передбачені розділом VII Земельного кодексу України, а саме, це відносини з приводу: визначення меж населених пунктів, землеустрою, контролю за використанням і охороною земель, моніторингу, державного земельного кадастру, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Спір у даній справі стосується повноважень державного органу як розпорядника земель і не стосується владних управлінських функцій відповідача, оскільки відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Таким чином, спір у даній справі стосується повноважень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області як розпорядника земель і не стосується її владних управлінських функцій.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 грудня 2014 року у справі №21-308а14 і в постанові від 11 листопада 2014 року у справі №21-493а14, а також, в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 в справі №810/7199/14, яка залишена без змін Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 22.04.2015, та в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 в справі №810/3469/15, яка залишена без змін Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 05.11.2015.
Суд вважає, що у даному спорі відсутні обставин, які б свідчили, що предмет позову становлять відносини між сторонами у зв'язку з виконанням відповідачем саме управлінських функцій.
Позивачем у даній справі є фізична особа, а тому, суд прийшов до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися за правилами цивільно-процесуального судочинства відповідним судом загальної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі якщо, зокрема, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 3, 17, 107, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: Садівницьке товариство "Глядин", Обслуговуючий кооператив садове товариство "Глядин-2010", Управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, про визнання неправомірними та скасування розпоряджень.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Басай О.В.