05 листопада 2015 року м. Київ К/800/23375/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Моторного О.А.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Мартиненко Г.В.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.11.2015 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014
у справі № 2а-790/11/1370
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
Головного управління Міндоходів у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень: від 08 грудня 2010 року за № 0001311721/0 від 08.12.2010, № 0001291721/0 від 08.12.2010, № 0001301721/0 від 08.12.2010 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001331721 від 08.12.2010.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 скасовано в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001311721/0 від 08.12.2010, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 149566,37 грн., в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 та складено акт № 5868/17-2/НОМЕР_2 від 19.11.2010.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001311721/0 від 08.12.2010, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 149566, 37 грн.: 98478, 26 грн. основний платіж, 51088, 11 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0001291721/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 56821, 18 грн.; № 0001301721/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з доходів найманих працівників в сумі 367866, 06 грн.: 122622, 02 грн. основний платіж, 245244, 04 грн. штрафні (фінансові) санкції; рішення № 0001331721 від 08.12.2010, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 1921394, 90 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 1 Указу Президента ,,Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва?; п. 19.2 ст. 19 Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб?; пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість?; ст.1, п.1, п.2 ст. 3 Закону України ,,Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг?.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 23.12.2003 зареєстрований як фізична особа - підприємець та відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку у 2009 та 2010 роках перебував на спрощеній системі оподаткування і сплачував єдиний податок.
Відповідно до висновків акту позивач у третьому кварталі 2009 року перевищив обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 500000 грн., а тому податковий орган вважає, що в ІV кварталі 2009 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватись платником податку на додану вартість.
Зі статті 3 Указу Президента України ?Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва? від 03.07.1998 № 727/98 випливає, що об'єктом оподаткування єдиним податком є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з ч. 3 ст. 1 Указу Президента України ?Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва? від 03.07.1998 № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до звіту за ІІІ-й квартал 2009 року та даних книги обліку доходів і витрат позивача за період з 01 січня по 30 вересня 2009 року отримав виручку в сумі 436000 грн.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, що позивач при купівлі чорниці у населення здійснювала виплату доходу громадянам, проте не утримувала та не перераховувала до бюджету податку з доходів фізичних осіб з відповідного доходу.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб? до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно з підпунктом 9.12.3 пункту 9.12 статті 9 зазначеного Закону фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб? податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до Указу Президента ?Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва?, суб'єкт господарювання-фізична особа, що перебуває на спрощеній системі оподаткування не зобов'язаний вести бухгалтерський та податковий облік та зберігати первинні документи, які б підтверджували проведення господарських операцій. Натомість фізичні особи-підприємці зобов'язані вести книги обліку доходів та витрат.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем зроблено висновок про придбання позивачем товару саме у фізичних осіб на основі припущень без наявності первинних документів.
Своєю чергою, при дотриманні платником єдиного податку граничного розміру виручки у останнього не виникає обов'язку переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, при якій такий суб'єкт позбавляється права застосовувати положення п. 6 ст. 9 Закону України ?Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг? та ст. 6 Указу Президента України ?Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва? від 03.07.1998 № 727/98 при здійсненні розрахункових операцій у сфері торгівлі.
Стосовно не реєстрації позивача платником податку на додану вартість, в тому числі і за неподання декларацій по податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень і вересень 2010 року.
Відповідно до вимог п. 2.3.1 ст. 2 Закону України ?Про податок на додану вартість?, особа, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п. 9.3 ст. 9 Закону України ?Про податок на додану вартість? особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як латник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України ?Про податок на додану вартість? якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам пп. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана реєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність і за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Пунктом 9.5 ст. 9 Закону України ?Про податок на додану вартість? визначено, що заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.
Згідно п. 9.6 статті 9 Закону України ?Про податок на додану вартість? з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом; б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій; в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.
Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом.
Відповідно до пп. 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України ?Про податок на додану вартість? датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, на думку колегії суду, ДПІ обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 2а-790/11/1370 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 2а-790/11/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді А.О. Моторний
О.І. Степашко