05 листопада 2015 року м. Київ К/800/33720/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Моторного О.А.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014
у справі 804/6161/13-а
за позовом Приватного підприємства «Підприємство матеріально-технічного
забезпечення «Буд-сервіс»
до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції
Дніпропетровської області Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Буд-сервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ПМТЗ «Буд-сервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Террамет-плюс» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, з ТОВ «Альянс Маркет Груп» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, ПП «Лайнстар» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, з ТОВ «ПА «Гермес» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт від 12.11.2012 №248/222-31184098.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ПМТЗ «Буд-Сервіс» у деклараціях з податку на додану вартість за липень 2011 року та за липень 2012 року завищило суму податкового кредиту на загальну суму 250713,33 грн.
На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000050220, яким підприємству визначено грошове зобов'язання на загальну суму 548 284,19 грн., в тому числі: за основним платежем - 438627,35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 109 656,84 грн.
Задовольняючи позов повністю, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
У п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено апеляційним судом, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом.
Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема у покупця товару (послуг), можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд апеляційної інстанції правомірно встановив, що податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі 804/6161/13-а слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі 804/6161/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді О.А. Моторний
О.І. Степашко