05 листопада 2015 року м. Київ К/800/26000/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Моторного О.А.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-СЕРВІС» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014
у справі 823/1552/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-СЕРВІС»
до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління
Міндоходів у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-СЕРВІС» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства у правовідносинах з платниками податків: УМГ «Черкаситрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»; ФОП ОСОБА_3, ПП «Старк-2»; ТОВ «Константа - Інкорпорейтед»; ПП «Вівант - Інтербуд», за результатами якої складено акт від 15.11.2012 №313/22-21/31489400.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст.138, п. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року в сумі 48004,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 83409,00 грн. (у т.ч. за листопад 2011 року - 19855,00 грн., грудень 2010 року - 57030,00 грн., березень - 6424,00 грн.).
На підставі вищезазначеного акта відповідачем винесено повідомлення-рішення від 06.12.2012 року: №0006022301, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 104261,00 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 20852,00грн.); № 0006032301, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємства на 48004,00 грн.
Приймаючи спірне рішення фіскальний орган виходив з того, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми з ПДВ по операціях з УМГ «Черкаситрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»; ФОП ОСОБА_3, ПП «Старк-2»; ТОВ «Константа - Інкорпорейтед»; ПП «Вівант - Інтербуд», так як не підтверджено факт поставки товару (послуг).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Разом з тим, згідно обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем як платником податку не підтверджено правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.
За таких обставин, з огляду на те, що позивачем належним чином не підтверджено реальності придбання у УМГ «Черкаситрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»; ФОП ОСОБА_3, ПП «Старк-2»; ТОВ «Константа - Інкорпорейтед»; ПП «Вівант - Інтербуд» продукції, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем безпідставно відображено суми податкового кредиту по податкових накладних, виписаних вищезазначиними контрагентами.
Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-СЕРВІС» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 у справі 823/1552/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-СЕРВІС» відхилити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 у справі 823/1552/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді О.А. Моторний
О.І. Степашко