"05" листопада 2015 р. м. Київ К/800/3371/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі за позовом ТОВ "Київгума" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення № 100190000/2012/710813/2 від 29.03.2012 року, зобов'язання вчинити дії, -
ТОВ "Київгума" звернулась в суд з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просила скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 29 березня 2012 року №100190000/2012/710813/2, зобов'язання визначити митну вартість товару за методом 1 за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а саме: в розмірі 3540,00 (доларів США) за тону..
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 29 березня 2012 року №100190000/2012/710813/2. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, Київська міська митниця Державної фіскальної служби звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що іж Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгума" (Покупець) та Компанією Trade-STOMIL (м. Лодзь, Польща (Продавець) було укладено Контракт №031/09-11 від 16 вересня 2011 року.
Згідно п. 1.1 умов даного Контракту, Продавець поставить, а Покупець прийме та оплатить натурального латексу марки LA REVULTEX в кількості 10 000 (десять тисяч) тонн для власного виробництва, в подальшому товар, в порядку та на умовах визначених в даному контракті.
Пунктом 2.3 Контракту визначено, що загальна сума даного контракту складає 40 000,00 доларів США.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту, позивачем було подано до митного оформлення ВДМ № 100190000/2012/371428 від 29 березня 2012 року.
З метою митного оформлення товару позивачем подана до митного органу вантажно-митна декларація, в якій митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів.
Оскільки заявлена позивачем митна вартість товару (деякого товару) відрізнялась від вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: прайс-лист виробника; відповідна бухгалтерська документація (оплата попередніх поставок, податкові накладні); експертне заключення щодо вартісних характеристик товару.
Декларант був ознайомлений із вимогою щодо необхідності подання додаткових документів, про що свідчить відмітка в декларації митної вартості та запис: «Ознайомлений. Процедуру консультації проведено. Додаткові документи надати немає можливості».
У зв'язку з неподанням позивачем усіх витребуваних документів, 29 березня 2012 року митним органом було прийнято рішення № 100190000/2012/710813/2 про визначення митної вартості товару.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про визначення митної вартості товару та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із правомірності рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 29 березня 2012 року №100190000/2012/710813/2.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що товариством з обмеженою відповідальністю "Київгума" було у повній мірі підтверджено заявлену митну вартість товару, натомість відповідачем не було зазначено, які саме документи, подані декларантом, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 265 Митного кодексу (надалі по тексту МК) -митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 259 МК -митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Крім того, в здійсненні вищевказаних функцій, митні органи керуються Постановами Кабінету Міністрів України та наказами Державної митної служби України.
Відповідно до Наказу ДМС України від 01.06.07 № 455 "Про внесення змін до Методичних рекомендацій із застосуванням окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень ст. 265 МК, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
Постановою КМУ від 09.04.2008р. № 339 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), визначено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, згідно якого контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з - рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; - наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Судами встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару (деякого товару) значною мірою відрізнялась від вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ.
У відповідності з п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що в графі "для відміток митного органу" декларації митної вартості (ДМВ) службовою особою митного органу було здійснено запис, а саме: прайс-лист виробника; відповідна бухгалтерська документація (оплата попередніх поставок, податкові накладні); експертне заключення щодо вартісних характеристик товару.
Судами також встановлено, що декларант ОСОБА_4 був ознайомлений із вимогою щодо необхідності подання додаткових документів, про що свідчить відмітка в декларації митної вартості та запис: «Ознайомлений. Процедуру консультації проведено. Додаткові документи надати немає можливості».
Відповідно до п.14 постанови КМУ від 20.12.06 №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну викладені в ст. 266 Митного кодексу України.
Пунктами 5-7 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Статтею 267 Митного Кодексу України визначено 1-й метод визначення митної вартості товару, а саме, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за ціною угоди щодо товарів які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Вказаний метод, як вірно зазначено судом першої інстанції, не можливо застосувати у даному випадку, оскільки визначення митної вартості зазначених товарів було здійснено відповідно до вимог п. 2.2, п. 3.4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.08 № 339. Відповідно до статті 265 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість значно занижена відповідно до цінової бази ЄАІС ДМСУ. Крім того декларантом документально не підтверджено заявлену ним митну вартість товару - постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".
Відповідно до ч. 1 ст. 268 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, то відповідно до 2-го методу визначення митної вартості, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Вказаний метод визначення митної вартості також не вбачається можливим застосувати, оскільки, як встановлено судом з пояснень представника відповідача, у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів заводу-виробника поставка продукції якого була здійснена позивачем.
Третій метод 3 визначення митної вартості, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.
Як встановлено судами раніше, інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, тому використання даного методу згідно ст.269 Митного кодексу України теж не являється можливим.
Судами встановлено та не заперечувалось позивачем, що для використання Методу - 4(визначення митної вартості на основі віднімання вартості) суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документів щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення. Крім того, були відсутні документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, страхування.
За аналогічних підстав, в зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо понесених позивачем та пов'язаних із ввезенням товарів в Україну витрат, не був застосований і Метод 5.
Приймаючи до уваги надані позивачем до митного оформлення документи та наявну інформацію митницею прийнято рішення про здійснення митної оцінки товарів за Методом 6 (резервним методом).
Відповідно до пунктів 9.1- 9.3 Методичних рекомендацій по застосуванню окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби № 74 від 31.01.07, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях.
При цьому, як встановлено судами, за основу для розрахунків брались базові цінові дані з їх прив'язкою до конкретного товару.
Відповідно до ст. 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом.
Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України затверджено наказом ДМСУ від 17.03.08 № 230.
Відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.
Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
По ВДМ митний орган надав згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
Судами встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості ТОВ «КИЇВГУМА» було надано додаткові документи: спеціальний прайс-лист виробника; копія ВМД країни відправлення.
Проте, декларантом не було надано інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість сировини, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, калькуляції фірми-виробника, які було запропоновано надати в якості підтверджуючих документів.
Наданий декларантом «спеціальний прайс-лист виробника»для фірми AS INGLE, суперечить суті прайс-листа, який як комерційна пропозиція повинен бути адресований необмеженій кількості можливих потенційних покупців.
Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що ТОВ «КИЇВГУМА» не виконано вимоги п.11 Порядку декларування, оскільки декларантом не в повному обсязі надано додаткові документи, які вимагались митним органом.
Відповідно до п.14 Порядку декларування, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Судами встановлено, що ТОВ «Київгума» надав лише експертний висновок, який був розглянутий Київською регіональною митницею. За результатами розгляду ТОВ «Київгума» була надана відповідь, а саме: Наданий експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.04.2012 № 1579 містить інформацію щодо цін артикули даного товару, та носить «консультаційний» характер за відсутності в ньому обґрунтування ціни товару з урахуванням вартості сировини. Експертом не здійснено аналіз цін на подібні товари, не зазначені конкретні джерела інформації. Тому документ був прийнятий до уваги митним органом, але з урахуванням того, що він не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Крім того, як встановлено судами, позивачем не виконано вимоги пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, оскільки ТОВ «Київгума» не в повному обсязі надало вищезазначені додаткові документи, які вимагались митним органом.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій митного органу, а тому підстави для скасування рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості від 29.03.2012 № 100190000/2012/710813/2 відсутні.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задовольнити .
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року - скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2012 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: