10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.
Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.
іменем України
"19" листопада 2015 р. Справа № 817/2928/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шидловського В.Б.
суддів: Євпак В.В.
Капустинського М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ВДВС Здолбунівського МУЮ, третя особа: ОСОБА_3 про скасування постанови та зобов'язанння вчинення певних дій ,
31 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулося з адміністративним позовом до ВДВС Здолбунівського МУЮ про скасування постанови та зобов'язанння вчинення певних дій.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, з тих підстав, що поданий адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач оскаржує постанову державного виконавця відділу Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області від 14.05.2012 року ВП32576887 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3: квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та просить суд зобов'язати відповідача винести постанову про зняття решту з вказаного нерухомого майна - предмета іпотеки, що перебуває в іпотеці ТОВ "ФК" "Вектор Плюс", на підставі іпотечного договору від 02.07.2008 року.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує його право та законний майновий інтерес, оскільки частина майна, на яке накладено арешт, знаходиться у заставі з метою забезпечення виконання ОСОБА_3, як позичальником, зобов'язань за Кредитним договором, укладеним з ВАТ "Сведбанк" від 02.07.2008 року №1701/0708/71-106, право вимоги заборгованості по якому передано позивачу договором факторингу від 28.11.2012 року №15.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що поданий адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, у пункті 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" № 3 від 13 грудня 2010 року судам роз'яснено, що всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України.
Так, ч.1 ст.181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Положення даної норми кореспондуються зі змістом ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", якою також визначено суб'єктний склад осіб, яким надано право на звернення до адміністративного суду в установленому порядку.
Стаття 7 Закону України "Про виконавче провадження", наводить перелік осіб, які є учасниками виконавчого провадження, серед них: державний виконавець; сторони (стягувач і боржник); представники сторін; експерти; спеціалісти; перекладачі; суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання, а також визначено коло осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, серед них: поняті; працівники органів внутрішніх справ; представники органів опіки і піклування; інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається із обставин, викладених у позовній заяві, позивач у даній справі не є ані учасником виконавчого провадження, ані особою, яка залучається до проведення виконавчих дій. Тобто, в межах спірних правовідносин, на які поширюються особливості розгляду, передбачені ст.181 КАС України, позивач не є тією особою, якій закон надає право на звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
Згідно з роз'яснень, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" №3 від 13 грудня 2010 року, судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.
У даному випадку заявлені позовні вимоги вказують на спір, який виник у зв'язку з правом на заставлене майно, на яке державним виконавцем накладено арешт.
Порядок та підстави звернення стягнення на заставлене майно визначені статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частини 1, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У частині 4 статті 54 цього Закону передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця.
Із системного аналізу зазначених положень статей 54 і 60 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що єдиним способом захисту прав заставодержателя у межах виконавчого провадження, де останній не є а ні стороною а ні іншим учасником виконавчих дій, є звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Тобто, арешт державним виконавцем майна (в т.ч. і вчинення ним дій, які спрямовані на його застосування), не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки як вбачається з матеріалів справи, предметом спору та об'єктом судового захисту є саме право застави майна.
Право застави майна є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, регулювання яких здійснюється актами цивільного законодавства (Цивільним кодексом України, Законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" тощо).
Вимоги заставодержателя про звільнення заставленого майна з-під арешту мають цивільно-правову природу і підлягають захисту способами, визначеними Цивільним кодексом України для захисту майнових прав, а вирішення такої справи потребує з'ясування наявності цивільного права на майно у сторін спору.
Даний адміністративний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя, який повинен вирішуватися в порядку цивільного чи господарського судочинства (в залежності від суб'єктного складу сторін спору) згідно ч. 2 ст.114 ЦПК України чи ст.16 ГПК України.
Вирішуючи питання про підвідомчість даного спору, суд звертає увагу на категорію справ, розгляд яких відповідно до статей 1, 4, 17 КАС України має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, а саме, спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів також вважає, що у даному випадку у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач - відділ ДВС Здолбунівського районного управління юстиції не здійснював по відношенню до позивача владних управлінських функцій, оскільки постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_3 винесена державним виконавцем у межах виконавчого провадження, в якому позивач не є учасником, не зобов'язує його до вчинення певний дій та не порушує його жодних права у сфері публічно-правових відносин, так як таких відносин між позивачем та відповідачем узагалі не існує. Натомість, має місце спір про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно, яке забезпечене заставою, предметом якого є перевірка правомірності виникнення такого права, у зв'язку з чим такі відносин мають виключно приватноправовий характер, а тому відділ державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції в цих відносинах не може виступати як суб'єкт владних повноважень в розумінні наведеного пункту 1 частини першої статті 17 КАС України.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції шляхом ініціювання питання про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "03" вересня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.Б. Шидловський
судді: В.В. Євпак
М.М. Капустинський
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" пр-т Московський,28-А,м.Київ,04655
3- відповідачу/відповідачам: ВДВС Здолбунівського МУЮ вул.Незалежності,64,м.Здолбунів,Рівненська область,35700
4-третя особа: ОСОБА_3 - АДРЕСА_1