"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/40936/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держземагенства у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства "Золота Нива-1" до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - прокуратура Харківської області про вчинення певних дій,-
ПП «Золота Нива-1» звернулась до суду з позовом в якому просила визнати протиправною бездіяльність Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області по не укладенню договору оренди з ПП «Золота Нива-1» та зобов'язати Ізюмську районну державну адміністрацію Харківської області укласти з ПП «Золота Нива-1» договір оренди земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 501,9574 га., розташованих на території Комарівської сільської ради Ізюмського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2010 року, позов задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1.ч.1 ст.157 КАС України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2013 року ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким зобов'язано Ізюмську районну державну адміністрацію Харківської області розглянути та вирішити питання щодо передачі ПП «Золота Нива-1» в оренду земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 501,9574 га., розташованих на території Комарівської сільської ради Ізюмського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Головне управління Держземагенства у Харківській області звернулось з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 12.03.2010 року позивач звернувся з заявою до голови Ізюмської райдержадміністрації Шамрай Л.М. з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів для оформлення права оренди на земельні ділянки загальною площею 501,5491 га, які розташовані на території Комарівської сільської ради Ізюмського району Харківської області та надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 49 років.
17.03.2010 року Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області повідомлено позивача про те, що передача земельних ділянок, на які розроблено зазначену технічну документацію, відбуватиметься за процедурою аукціону. Вважаючи, що вказаний лист порушує права позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що Ізюмською районною державною адміністрацією при розгляді питання щодо оформлення договору оренди порушені права позивача.
При цьому, розглядаючи справу, суди виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Однак, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 названого Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.
Враховуючи, що спірні правовідносини було розглянуто судами в порядку, передбаченому КАС України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід визнати такими, що втратили законну силу і закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Головного управління Держземагенства у Харківській області задовольнити частково.
Визнати постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року такими, що втратили законну силу.
Закрити провадження у справі за позовом приватного підприємства "Золота Нива-1" до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - прокуратура Харківської області про вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: