05 листопада 2015 року м. Київ К/800/9542/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Калашнікової О.В.,
Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Орджонікідзевської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення решти допомоги при народженні дитини, -
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Орджонікідзевської міської ради, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови виплатити їй решту допомоги при народженні дитини, що залишилася до закінчення терміну її виплати; зобов'язати відповідача виплатити їй решту допомоги при народженні дитини, що залишилася до закінчення терміну її виплати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у виплаті решти допомоги при народженні дитини, що залишилася до закінчення терміну її виплати.
Постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11.04.2014 року ОСОБА_4 усиновила малолітню дитини, позбавлену батьківського піклування - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з вказаним рішенням дитині змінили прізвище, ім'я та по-батькові з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 та дату народження з 05.12.2013 року на 09.12.2013 року.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що адміністрацією КЗ "Криворізький спеціалізований будинок дитини" ДОР", в якому перебувала дитина до усиновлення, в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної в м. Кривому розі ради, було оформлено виплату допомоги при народженні дитини на ім'я ОСОБА_5, яка нараховувалась на особистий рахунок дитини. Оскільки 23.04.2014 року дитина вибула із закладу, виплату допомоги при народженні дитини було припинено згідно з пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року.
19 травня 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування решти допомоги, яка залишилась до закінчення терміну її виплати на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно з пунктом 3.9 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах молоді та спорту №254/704/260/427/2014 від 19.05.2008 року "Про затвердження Порядку виплати державної допомоги при народженні дитини в разі її влаштування до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання" та Закону України "Про звернення громадян".
21 травня 2014 року позивач отримала відповідь №2451/16, якою відповідач відмовив у виплаті решти допомоги при народженні дитини усиновлювачу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачу вірно нарахована соціальна допомога, зазначена в листі від 21.05.2014 року № 2451/16, а нарахування інших соціальних виплат в межах спірних відносин не передбачається.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3.9 Порядку виплати державної допомоги при народженні дитини в разі її влаштування до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах молоді та спорту №254/704/260/427/2014 від 19.05.2008 року, в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про нарахування решти допомоги, у разі, коли на дитину залишилася невиплачена сума допомоги, один з батьків дитини, усиновитель, опікун мають право на отримання решти допомоги, що залишилася до закінчення терміну її виплати.
Особа, яка звертається за отриманням решти допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання, подає такі документи: заяву; копію свідоцтва про народження дитини.
У разі зміни місця проживання дитини подається довідка органу праці та соціального захисту населення, який здійснював виплату допомоги, про припинення виплати допомоги та про суму перерахованих коштів на рахунок дитини.
Усиновителі та опікуни подають, крім зазначених документів, копію відповідного рішення про усиновлення чи встановлення опіки згідно з нормами чинного законодавства.
В той же час, вказаний Порядок №254/704/260/427/2014 був прийнятий на підставі пункту 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року, а відтак не повинен суперечити йому.
В свою чергу, згідно з пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, допомога при народженні надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Виплата допомоги припиняється, в тому числі, у разі усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
Відповідно до пункту 42 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, допомога при усиновленні дитини призначається на кожну дитину у розмірі та в порядку, що встановлені для виплати допомоги при народженні першої дитини, на дату набрання законної сили рішенням про усиновлення.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, отримання решти допомоги при народженні дитини законодавством не передбачено.
Колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 20.07.2015 року № 745/652/776/445, було виключено із пункту 3.9 Порядку виплати державної допомоги при народженні дитини в разі її влаштування до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах молоді та спорту №254/704/260/427/2014 від 19.05.2008 року, слово "усиновитель". Таким чином, законодавець привів у відповідність положення вказаного наказу до положень Порядку №1751.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: