12 листопада 2015 року м. Київ К/800/25322/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акту про право власності на землю, відновлення земельної ділянки та знесення гаража,-
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати недійсним рішення Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області №252 від 11.09.2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для гаражного будівництва з земель запасу житлової та громадської забудови Вербської сільської ради" та державного акта про право власності на землю серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4
Постановою Дубенського міськрайонного суду від 21 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю та пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Рішення Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 11 вересня 2007 року за №252 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для гаражного будівництва з земель запасу житлової та громадської забудови Вербської сільської ради" визнано протиправним та скасовано. Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_4, на підставі рішення Вербської сільської ради №252 від 11 вересня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0100 га селі Верба Дубенського району з цільовим призначенням для гаражного будівництва визнано недійсним.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають в АДРЕСА_1. Через дорогу, напроти будинків, знаходиться меліоративний канал, призначенням якого є збирання та відведення ґрунтових та поверхневих вод від садиб жителів АДРЕСА_1 та прилеглої території.
У 1996 році ОСОБА_6, батько ОСОБА_4, безпосередньо на меліоративному каналі, розпочав самовільне будівництво гаража.
Рішенням сесії Вербської сільради від 15 вересня 2006 року № 88 ОСОБА_6 відмовлено у відведенні земельної ділянки для будівництва гаража, за самовільне зайняття ділянки ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності і вручено припис ДАБК про припинення будівництва до отримання дозволу.
Рішенням Вербської сільської ради №126 від 15.12.2006 року ОСОБА_4, надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,01 га у власність для будівництва гаража на землях запасу сільської ради АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Вербської сільради №252 від 11 вересня 2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для гаражного будівництва, з земель запасу житлової та громадської забудови Вербської сільської ради, розташованої в межах с.Верба, з видачею державного акту на право власності на землю для гаражного будівництва.
На підставі даного рішення, 23.10.2007 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0100 га в с. Верба для гаражного будівництва.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про будівництво гаража на меліоративному каналі на землях водного фонду, підтоплення її садиби внаслідок будівництва, не підтверджені.
Натомість, суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги вказав, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки під забудову гаража не відповідає вимогам Земельного та Водного кодексів України, Закону України "Про меліорацію земель", Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N502, а тому у Вербської сільської ради не було передбачених законом підстав для його затвердження. Відтак, прийняте з цього питання рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Нормами ст.ст.118, 123, 151 ЗК України визначено порядок діяльності місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з надання земельних ділянок у власність і користування фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 38 ЗК України, до категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. «б» ч. 1 ст. 19, статті 38, 39 ЗК). Порядок використання вказаних земельних ділянок регулюється Законами України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування», від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ «Про планування і забудову територій», Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 року № 219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 року за № 4/6292.
Розміщення гаражів визначається відповідно до державних будівельних норм ДБН 360-92 „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", які розроблені з урахуванням протипожежних, санітарно-гігієнічних та інших вимог.
Згідно з вимогами Закону України „Про планування і забудову територій" дозвіл на будівництво об'єктів містобудування, до яких належать гаражі, надається на підставі документа, що засвідчує право власності чи користування (оренди) земельною ділянкою. Проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється і погоджується з відповідними органами державного нагляду згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням вимог державних стандартів та норм, регіональних і місцевих правил забудови.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Вербською сільською радою ОСОБА_4 надана земельна ділянка під фактично здійснене самовільне будівництво господарської споруди на руслі каналу К-60-1-3, в його хвостовій частині, 100 м від кінця. Даний канал виконує роль відведення повеневих та дощових паводкових вод від житлового масиву села і скидає в меліоративний канал і є каналом внутрішньогосподарського призначення.
Висновком Дубенського міжрайонного управління водного господарства № 479 від 11.10.12 р. встановлено, що меліоративний канал К-60-1-3 є складовою ділянки осушення осушувальної системи "Іква", яка здана в експлуатацію в 1970 році і передана на баланс колгоспу "Україна", що підтверджено державним актом від 29.06.1970 р. Частина каналу, на якому знаходиться гараж ОСОБА_4, побудовано у 80-х роках для пониження ґрунтових вод в районі АДРЕСА_1 і підключена до меліоративного каналу К-60-1-2.
З метою збереження меліоративних систем, побудованих за рахунок державних капітальних вкладень, Законом України від 14.02.1992 № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено безоплатну передачу внутрішньогосподарських меліоративних систем у комунальну власність в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України від 13.08.2003 № 1253.
Згідно з п. 9 Порядку орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня підписання акта приймання-передачі повідомляє про приймання-передачу об'єктів органи державної статистики, державної податкової служби, фінансові органи. У цей же строк орган місцевого самоврядування зобов'язаний закріпити своїм рішенням зазначені об'єкти за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління).
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений меліоративний канал після розпаювання майна КСП "Україна" відповідно до чинного законодавства переданий на баланс ПСП "Україна", а у 2004 році переданий в комунальну власність Вербської сільської ради, що підтверджено актом прийому-передачі від 21.01.2004 р.
Частиною 2 ст.58 Земельного кодексу України , ст. 4 Водного кодексу України, передбачено, що землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них віднесені до складу земель водного фонду.
Відповідно до Порядку користування землями водного фонду , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 502 на зазначених землях забороняється діяльність, що негативно впливає або може вплинути на їх стан чи суперечить їхньому призначенню, в тому числі: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Згідно рішення сільської ради, відведення земельної ділянки під забудову гаража ОСОБА_4 здійснено із земель запасу житлової та громадської забудови Вербської сільської ради.
Проте, як вбачається із схеми Генерального плану забудови, погодженого Головним архітектором району 14.12.2006 р., проектна будова розміщена на землях запасу, у водоохоронній зоні каналу. При цьому, проект передбачає облаштування обвідного каналу поза зведеною спорудою, ордер на проведення земляних робіт по обвідному каналу з необхідними погодженнями видано лише 04.11.2009 року.
Крім того, протоколом обстеження та погодження меж земельної ділянки, що відводиться ОСОБА_4, експлікації земель, переданих у приватну власність та опису меж ділянки, вбачається, що землі запасу сільської ради лише примикають до будови з тилу (парк), з фасаду - землі загального користування (вулиця), сама ж споруда знаходиться на землях Дубенського міжрайонного управління водного господарства.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.
Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом вірно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: