05 листопада 2015 року м. Київ К/800/24708/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Моторного О.А.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Мартиненко Г.В.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.11.2015 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014
у справі № 815/8094/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Татра-Юг?
до Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси
Головного управління Міндоходів в Одеській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю ?Татра-Юг? звернулось до Одеського окружного адміністративного з позовом до Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 000542210 від 18.11.2013.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 24286 грн. основний платіж та 6072 грн. штрафні (фінансові) санкції, в задоволенні решти позову відмовив.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 000542210 від 18.11.2013.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування податку на прибуток за період з 01.07.2010 по 30.06.2013 та складено акт № 2381/15-53-22-1/34507118 від 31.10.2013.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 000542210 від 18.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1707319 грн.: 1365855 грн. основний платіж, 341464 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою встановлено пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ??Про оподатковування прибутку підприємств?, завищено валові витрати на суму 15748 грн. за період з 01.07.2010 по 31.03.2011; завищено валові витрати на суму 6485323 грн. за період після 01.04.2011.
Стосовно завишення валових витрати 4 кварталу 2010 року, оскільки ця сума не відображена в бухгалтерському обліку позивача за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 на суму15748 грн., і такі витрати в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України ?Про оподатковування прибутку підприємств? не підтверджені відповідними первинними документами.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно із п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що витрати на суму 15748 грн. фактично були понесені позивачем протягом 1 та 2 кварталу 2010 року, але помилково не були включені до декларацій з податку на прибуток за ці періоди.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відображення позивачем спірної суми витрат не в тому рядку декларації є методологічною помилкою складання податкової звітності.
Позивачем було надано первинні документи понесення ним таких витрат в 1 та 2 кварталі 2010 року, а також докази відображення цих витрат в регістрах бухгалтерського обліку.
На підставі цього суд цілком об'єктивно зазначив про те, що дії платника стосовно самостійного виправлення помилки не призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим підстав для донарахування цього податку за розглядуваним епізодом не вбачається.
Стосовно завищення позивачем валових витрат на суму сплачених заохочень (премій) у березні, червні та вересні 2012 року в розмірі 6405006 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказів генерального директора позивача Кердівари А.Д. ?Про преміювання? № 3 від 01.03.2012, № 12 від 01.06.2012, №15 від 03.09.2012, що були затверджені протоколами загальних зборів учасників товариства, у березні, червні та вересні 2012 року були нараховані та виплачені премії семи працівникам адміністративного апарату товариства на суму 6405000 грн.
Виплати за даними бухгалтерського обліку позивача включено до складу адміністративних витрат.
Як вбачається з п.142.1 ст.141 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу.
Відповідно до пп. 2.3 Розділу 2 Положення про преміювання працівників від 18.01.2011, схваленого на зборах трудового колективу Товариства, премія за виконання кількісних та якісних показників нараховується та виплачується за умови, якщо: працівник добросовісно виконував свої посадові (функціональні ) обов'язки, обумовлені у трудовому договорі та (або) посадовій інструкції; при відсутності рекламацій за час використання продукції, за відсутності дисциплінарних стягнень, якщо не зірвані графіки виробництва; окремо для адміністративного персоналу - за своєчасне виготовлення та відвантаження продукції.
Преміювання семи працівників адміністративного апарату Товариства здійснювалось на підставі наказів, виданих Генеральним директором Товариства відповідно до Положення про преміювання працівників та затверджених загальними зборами учасників Товариства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що виплата премій відбувалась у березні, червні та вересні 2012 року, відповідно до показників фінансової звітності позивач мав позитивний фінансовий результат та необхідні кошти для виплати премій працівникам адміністративного апарату.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що ні Положення про преміювання працівників позивача, ні положення чинного законодавства України не ставлять виплату премій працівникам позивача в залежність від позитивного фінансового результату, отриманого позивачем від операційної діяльності, що спростовує доводи скаржника про необхідність доведення таких результатів.
В подальшому суми виплачених працівникам премій позивач правомірно включав до валових витрат відповідного звітного періоду, як це передбачено положеннями пп. 5.6.1. п. 5.6. ст. 5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? та п. 142.1. ст. 142 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 у справі № 815/8094/13-а залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 у справі № 815/8094/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді О.А. Моторний
О.І. Степашко