12 листопада 2015 року Справа № 876/9391/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськайонного суду Волинської області від 06 серпня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання,
ОСОБА_1 24 червня 2015 року звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про визнання протиправною відмову у проведенні нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус судді» № 2453 в розмірі 90 % без обмеження заробітної плати згідно довідки господарського суду Волинської області від 30 грудня 2014 року № 03-15/8942/14, зобов'язання здійснити такий перерахунок з 30 грудня 2014 року у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді без обмежень від суми 21924 грн. згідно довідки господарського суду Волинської області від 30 грудня 2014 року № 03-15/8942/14.
Постановою Луцького міськайонного суду Волинської області від 06 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку в проведенні нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453 в розмірі 90 % без обмеження заробітної плати, згідно довідки господарського суду Волинської області від 30.12.2014 року № 03-15/8942/14. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 30 грудня 2014 року в розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді без обмежень, від суми 21924 грн., згідно довідки господарського суду Волинської області.
Із таким судовим рішення не погодилося управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило скасувати постанову і прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначив, що згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» максимальний місячний розмір заробітної плати обмежено 15 розмірами мінімальної заробітної плати і складає 18270 грн. Згідно ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній на грудень 2014 року, розмір щомісячного грошового утримання відповідно до довідки від 30 грудня 2014 року № 013-15/8942/14 виплачено 70 відсотків, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема 12180 грн. Судом не взято до уваги, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, яким передбачено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування зі штату суду. Позивача було відраховано зі штату суду 29 грудня 2014 року, а тому їй було призначено грошове утримання з 30 грудня 2014 року. Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного грошового утримання судді не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також, апелянт посилається на частину 2 статті 99 КАС України. Вважає, що підстав для перерахунку щомісячного грошового утримання в розмірі 90 % без обмеження заробітної плати немає.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду повідомлено не було.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та письмові докази у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.1979 року по 19.06.1982 року працювала юрисконсультом ЗАТ Фабрика «Вижівка», з 20.06.1982 року по 25.03.1987 року працювала народним суддею Старовижівського районного суду Волинської області, з 25.03.1987 року по 11.07.1989 року - старшим консультантом Волинського обласного управління юстиції, з 12.07.1989 року по 29.12.2014 року - державним арбітром Волинського обласного державного арбітражу, а у подальшому до 29 грудня 2014 року - суддею господарського суду Волинської області (а.с. 13).
10 грудня 2013 року позивач подала до Вищої ради юстиції України та Верховної Ради України заяви про відставку та її звільнення з посади судді господарського суду Волинської області (а.с. 15, 16).
24.12.2013 року рішенням Вищої ради юстиції України № 1543/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку її заяву було задоволено, внесено подання до Верховної Ради України про звільнення її з посади судді господарського суду Волинської області (а.с. 17).
Лише 25.12.2014 року Верховною Радою України прийнято постанову № 59-VІІІ «Про звільнення суддів» (Відомості Верховної Ради, 2015, № 4, ст. 33), якою відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 було звільнено з посади судді господарського суду Волинської області.
Відповідно до наказу голови господарського суду Волинської області від 29.12.2014 року ОСОБА_1 було відраховано зі штату працівників господарського суду Волинської області. (а.с. 8 ).
На підставі особисто поданої заяви та доданих документів з 30 грудня 2014 року ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.12.2014 року № 03-15/8942/14 у розмірі 70 %.
Позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітної плати.
Однак листом від 06.06.2015 року за вихідним номером № 351/Ч-01 управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90 % від заробітної плати, згідно довідки господарського суду Волинської області від 30.12.2014 року у зв'язку із відсутністю правових підстав (а.с. 20-21).
Надаючи оцінку правомірності відмови, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Частиною 1 статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться відповідно до вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Конституційного Суду України № 3рп/13 від 03.06.2013 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI та відновлено дію частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до підпункту 2 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, визначено, що у частині третій статті 138 цифри « 80» замінити цифрами « 70». Зміни набрали чинності з 01.05.2014 року, на момент виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавалися.
Таким чином, на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці діяла норма статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було змінено лише відсоткову ставку грошового утримання судді, що враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тоді як норма, відповідно до якої передбачено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, жодних змін не зазнала.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, довідки про стаж роботи (а.с. 13), ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді 30 повних років, а тому щомісячне довічне грошове утримання останньої має виплачуватись із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати судді (70 % + (10 років х 2 %), який працює на відповідній посаді, що, в свою чергу, свідчить про протиправність дій відповідача.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 було обчислено виходячи з суми 18270 грн. відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 6-4, згідно з яким максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 15 розмірами мінімальної заробітної плати.
Ця обставина підтверджена і самим відповідачем у справі (а.с. 20-21) і визнана також в апеляційній скарзі.
Такі дії відповідача колегія суддів також вважає неправомірними, адже відповідно до пункту 2.1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додається, зокрема, довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. І саме на підставі цієї довідки має обчислюватися розмір довічного грошового утримання судді.
Згідно поданої позивачем довідки господарського суду Волинської області від 30 грудня 2014 року (а.с. 10) заробітна плата ОСОБА_3, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склдає 21924 грн.
Отже, саме з цієї суми повинно здійснюватися обчислення довічного грошового утримання позивача.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок розміру довічного утримання позивача в розмірі 90 % із грошої винагороди, розмір якої зазначено у довідці господарського суду Волинської області від 30 грудня 2014 року.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськайонного суду Волинської області від 06 серпня 2015 року в адміністративній справі № 161/9791/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 17 листопада 2015 року