04 листопада 2015 року м. Львів № 876/2610/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Костіва М.В., Шавель Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19.12.2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження,-
15.06.2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження № 413 від 01.06.2012 року «Про самочинне будівництво здійснене гр. ОСОБА_1».
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.12.2012 року позов задоволено.
Не погодившись із даною постановою апелянт Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19.12.2012 року скасувати, та прийняти нову якою в позові відмовити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Інші особи які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
01.06.2012 року Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження № 413 від 01.06.2012 року «Про самочинне будівництво» яким зобов'язано позивача ОСОБА_1 мешканку АДРЕСА_1 в термін до 20.06.2012 року демонтувати дерев'яний сарай розміром 3,50х7,50 м самочинно встановлений на землях комунальної власності міста в подвір'ї буд. АДРЕСА_1.
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 12.03.2001 року позивач ОСОБА_1 являється власником квартира № 7 в житлової площі 31,6 кв.м яка знаходиться в АДРЕСА_1. згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане Другою Львівською державною нотаріальною конторою від 08.02.20001 року за реєстром № 2-987.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Суд першої інстанції встановив, що відсутні належні та допустимі докази які свідчать про те, що саме позивач самочинно збудувала дерев'яний сарай розміром 3,50х7,50 м. на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, що не спростував відповідач в судовому засіданні.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законами та Конституцією України.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19.12.2012 року у справі за № №1309/5325/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Н.В. Бруновська
Судді: М.В. Костів
Р.М. Шавель