18 листопада 2015 року Справа № 876/9859/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про визнання права на пільгову пенсію, визнання недійсним рішення комісії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати за ним право на пенсію на пільгових умовах тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільськогосподарського призначення, після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; визнати недійсним рішення комісії при управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області (далі - УПФ України в Перечинському районі) № 15 від 03.11.2014 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язати відповідача призначити таку пенсію.
Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2015 року у справі № 304/953/15-а позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Перечинському районі просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проведеною УПФ України в Перечинському районі перевіркою встановлено, що спеціальний стаж на посаді тракториста-машиніста позивача становить менше 20 років, оскільки при обчисленні спеціального стажу взято до уваги відомості, виявлені зустрічною перевіркою, наявні в копіях протоколів засідання правління колгоспу «Комсомолець» та КСГП «Бистрик», де за різні роки позивач зазначений не як тракторист-машиніст. Крім того, на думку апелянта, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки ОСОБА_2 повідомлено про відмову в призначенні пільгової пенсії листом від 04.11.2014 року.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що трудовою книжкою позивача підтверджено його трудовий стаж на посаді тракториста-машиніста у періоди з серпня 1976 року по травень 1977 року, з 23 серпня 1979 року по 10 квітня 2000 року, а така згідно з чинним законодавством є основним документом, який підтверджує трудовий стаж.
Відтак, відповідач неправомірно не взяв до уваги відомості такої, а при відмові у призначенні пенсії врахував книги «Протоколів засідань правління колгоспу та загальних зборів колгоспників» за 1969-1996 роки колгоспу «Комсомолець» с. Т.Бистра Перечинського району, книги «Протоколів засідань бюро економічного аналізу» за 1977 рік, положення про оплату праці колгоспникам колгоспу «Комсомолець» за 1976, 1980 роки та протоколи загальних зборів членів КСГП «Бистрик» за 1981-1997 роки.
Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Аналіз записів трудової книжки ОСОБА_2 та його ж трудової книжки колгоспника свідчить про те, що з 16.04.1975 року по 16.08.1976 року він працював на посаді тракториста в ПМК-266 треста «Закарпатсільбуд», з 20.08.1976 року по 10.04.2000 року на цій же посаді в колгоспі «Комсомолець» с. Т-Бистра Перечинського району та КСГП «Бистрик», що є правонаступником колгоспу «Комсомолець».
Як слідує з матеріалів справи, у спірний період, а саме 1990-1997 роки, позивач працював на посаді тракториста-машиніста, що додатково підтверджується довідкою, яка видана ТзОВ «Бистрик» (а.с.35).
Таким чином, на переконання апеляційного суду, записами у трудовій книжці ОСОБА_2 підтверджується факт роботи позивача трактористом-машиністом із виконанням встановленого мінімуму трудоднів протягом 20 років.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що записів у трудовій книжці позивача достатньо для підтвердження його права на пільгову пенсію відповідно до приписів п. «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже відмова відповідача у призначенні такої є протиправною.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки позивач звертався з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства ще 25 листопада 2014 року (ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 08 липня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФ України в Перечинському районі про визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах закрито, оскільки такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства), то строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства слід вважати таким, що пропущений з поважних причин.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апелянта не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2015 року у справі № 304/953/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 20 листопада 2015 року.