12 листопада 2015 р. Справа № 815/3837/15
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Запорожана Д.В.
судді -Коваля М.П.
при секретарі - Полянській А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У липні 2015 року фізична особа-підприємець (далі ФОП) ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0016841701 від 19.06.2015 року на суму 65 000 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки відповідач дійшов висновку, що підприємцем порушений існуючий порядок оприбуткування готівки, у зв'язку з чим було прийнято оскаржуване рішення. На думку позивача, вказаний висновок є безпідставним.
Відповідач заперечень на позов не надав.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №0016841701 від 19.06.2015 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В період з 14.05.2015 року по 27.05.2015 року співробітниками відповідача на підставі наказу керівника ДПІ від 12.05.2015 року №319 та направлень від 12.05.2015 року №№418,419 була проведена позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства.
За результатами перевірки було складено акт №3333/15-52-17-01/НОМЕР_1 від 04.06.2015 року, яким визначено, що під час проведення перевірки було встановлено порушення п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме: не оприбуткування у Книзі доходів та витрат підприємця отриманої виручки від реалізації товарів на загальну суму 13000,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 року №0016841701 (а.с.17) на суму 65000,00 грн. на підставі ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95.
При перевірці було встановлено, що у 2014 році записано до Книги обліку доходів і витрат за Ф-10 дохід у розмірі 918072,99 грн. Також було встановлено суму відвантаженого товару згідно видатковим накладним за 2014 рік, яка складає 931072,99 грн. Таким чином, сума відвантаженого товару у 2014 році за видатковими накладними перевищує суму записаного до Книги обліку доходів і витрат за Ф-10 на 13000,00 грн. Ця різниця складається у результаті того, що згідно видаткової накладної від 30.01.2014 року за №РН- 0000001 було відвантажено товар (арматуру) ФОП ОСОБА_5 на суму 13000,00 грн., та ця сума у 2014 році не була відображена у Книзі обліку доходів і витрат за Ф-10, так як вона була отримана від ФОП ОСОБА_5 на розрахунковий рахунок позивача 28.03.2012 року та була відображена у Книзі обліку доходів і витрат за Ф-10 28.03.2012 року.
Так, як згідно банківським випискам за 2014 рік, які були надані ревізору-інспектору під час перевірки, від ФОП ОСОБА_5 за товар, відвантажений за видатковій накладній РН-0000001 від 30.01.2014 року гроші у 2014 році не поступали, також не отримані вони готівкою.
Факт з відвантаження товару згідно видаткової накладній від 30.01.2014 року за №РН-0000001 не є доказом того, що позивач отримав дохід у 2014 році за цей товар ні в касу готівкою, а ні на його банківський рахунок.
Відвантажений товар за видаткової накладної від 30.01.2014 року за №РН-0000001 було сплачено на умовах попередній 100% оплаті на рахунковий рахунок 28.03.2012 року платіжним дорученням №22 та сума отриманого доходу в повному обсязі відображена у Книзі обліку доходів і витрат за Ф-10 за 28.03.2012 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у 2014 році позивач не отримував доходу готівкою та на банківський рахунок за видатковою накладною від 30.01.2014 року за №РН-0000001 на суму 13000,00 грн., а тому не повинен був відображати вказані надходження у Книзі обліку доходів і витрат за Ф-10 у 2014 році, у зв'язку з чим, висновок податкового органу про вчинення позивачем правопорушення є хибним, а прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, але з інших підстав, ніж ті, на які посилався суд першої інстанції.
Відповідно до п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Таким чином норми п.2.6 Положення стосуються порядку оприбуткування готівки. Відповідно, попередньо ствердженню про порушення п.2.6 Положення необхідно встановити факт отримання готівки.
Пунктом 2.1 акта перевірки було встановлено, що згідно видаткової накладної від 30.01.2014 року за №РН-0000001, ФОП ОСОБА_4 продав товар (арматуру) на суму 13 000 грн. При цьому, сума доходу, яка була отримана, не була записана до Книги обліку доходів і витрат за Ф-10. На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про неоприбуткування ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 року по 31 грудня 2014 року виручки у сумі 13 000 грн. (а.с.13).
Колегія суддів звертає увагу, що факту отримання ФОП ОСОБА_4 готівки у розмірі 13 000 за продаж арматури перевіркою встановлено не було.
Таким чином, висновок податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_4 п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 є повністю необґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що можливо у податкового органу були підстави стверджувати, що ФОП ОСОБА_4 допустив порушення «Порядку ведення книги обліку доходів та витрат», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1269, однак, відповідальність за порушення цього Порядку встановлюється п.121.1 ст. 121 ПК України, а не ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95.
Наведене є обставиною, яка вказує на протиправність оскаржуваного рішення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступному.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до абзацу 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (а.с.17 зворотній бік).
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Водночас, ні Податковим кодексом України, ні іншим Законом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Положеннями ст. 85 Основного Закону України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.
Оскільки Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене Постановою Правління Національного банку України, не є Законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, колегія суддів вважає, що адміністративно-господарські санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання, згідно з ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що навіть якщо б перевіркою було б дійсно встановлено порушення позивачем порядку оприбуткування готівкових коштів у 2014 році, то податковому органу для обґрунтованості правомірності податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за це порушення необхідно було б також довести, що воно прийнято не пізніш як через рік з дня вчинення порушення.
Апелянт наполягає на тому, що позивач вчинив порушення у січні 2014 року (а.с.77), з чого слідує, що він застосував до позивача штрафні санкції рішенням від 19.06.2015 року з порушенням ст. 250 ГК України.
Колегія суддів вважає, що наведене є додатковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Суд першої інстанції не встановив наведених обставин, що встановлені колегією суддів, однак, вирішив справу правильно по суті, у зв'язку з чим, колегія суддів зазначає, що не має підстав для скасування судового рішення.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи не допустив, тому відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, не має підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлено 17 листопада 2015 року.
Головуючий: Л Л.П. Шеметенко
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: М.П. Коваль