16 листопада 2015 року Справа № 876/4897/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.
суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 11.03.2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про зобов'язання провести нарахування та виплатити підвищення до пенсії,
26.12.2014 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про зобов'язання управління пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова встановити надбавку до пенсії з 01.01.2014 року, як реабілітованому громадянину, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст..77 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стягнення та перерахунок соціальних виплат.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 11.03.2015 р. вказаний позов задоволено. Зобов'язано УПФУ в Личаківському районі м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати ОСОБА_1, як члену сім'ї реабілітованого громадянина в розмірі, передбаченому п."г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.06.2014 року з урахуванням уже здійснених виплат.
У поданій апеляційній скарзі УПФУ в Личаківському районі м. Львова просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог законодавства України виконало свій обов'язок перед ОСОБА_1 з виплати йому підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були взяті до уваги положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач отримує підвищення до пенсії, як примусово переселений член сім'ї реабілітованих, проте менше розміру встановленого пунктом «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме у розмірі 43,52 грн. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 16.04.2008 року є підзаконним нормативно-правовим актом, то слід керуватися саме згаданим Законом. Тому бездіяльність УПФУ в Личаківському районі м. Львова у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у вищезазначеному розмірі за період з 26.06.2014 року є протиправною.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Личаківському районі м. Львова з 03.01.2007 р. та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої та яку було примусово переселено.
Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, - які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
УПФУ в Личаківському районі м. Львова не здійснювало виплати у зв'язку з підвищенням до пенсії ОСОБА_1, що передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Тому, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за період з 26.06.2014 р., тоді як ОСОБА_1 згідно із заявленими у позовній заяві вимогами просив здійснити таку виплату починаючи з 01.01.2014 року і суд не вирішив це питання у відповідності до вимог ст.ст. 99, 100 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як видно з матеріалів справи, позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 26.12.2014 року. Клопотань про поновлення строку звернення до суду позивачка не заявляла.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги суд першої інстанції задовольнив в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, тобто, починаючи з 26.06.2014 року.
Проте, позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 25.06.2014 року включно суд першої інстанції залишив поза увагою не залишивши їх без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова задовольнити частково.
Скасувати постанову Личаківського районного суду м. Львова від 11.03.2015 р. у справі №2а/463/37/15 та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.06.2014 року.
Позовні вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України Личаківському районі м. Львова провести перерахунок пенсії та виплати недоотриманих коштів за період з 01.01.2014 року по 25.06.2014 року залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді І.М. Обрізко
С.П. Нос