18 листопада 2015 року Справа № 876/7972/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Галлак" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Бориславі Львівської області до Відкритого акціонерного товариства "Галлак" про стягнення заборгованості,-
Позивач - управління Пенсійного фонду України у м. Бориславі Львівської області звернулося в суд з позовом до відповідача - ВАТ "Галлак", в якому просило стягнути з відповідача 649329,21 грн. відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на користь позивача за березень-квітень 2015 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року позов задоволено. Стягнено з Відкритого акціонерного товариства "Галлак" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список № 1), в сумі 649329 (шістсот сорок дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 21 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що фактичні витрати з виплати і доставки пільгових пенсій за трудовий стаж, набутий працівниками ВАТ "Галлак" до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто до 01 січня 1992 року, відшкодуванню за рахунок підприємства не підлягають; у товариства не виникло обов'язку щодо відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період 2008-2013 років, оскільки позивач не надсилав розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за цей період; Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не визначено обов'язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; термін відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених окремим працівникам припинився. Крім того, звертає увагу на те, що на сьогоднішній день у ВАТ "Галлак" існує переплата за відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 268373,22 грн., яка встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, що виключає включення даної суми до заборгованості. Апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст.99,100 КАС України в частині застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2013 рік в сумі 407462,51 грн. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Галлак" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зареєстроване як такий платник в управлінні Пенсійного фонду України в м. Бориславі Львівської області.
Згідно з розрахунком сум заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" фактичні витрати позивача на виплату та доставку таких пенсій за березень-квітень 2015 року становлять 241755,07 грн., доплата за 2015 рік - 111,63 грн., доплата за 2013 рік - 407462,51 грн., всього - 649329,21 грн.
Задовольняючи позов .суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» ВАТ "Галлак" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування» і на нього покладається обов'язок сплачувати у встановлених розмірах збір, який складає фактичні витрати на оплату праці, витрати на виплату пенсій, витрати на доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списками № 1, та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад i показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, i за результатами атестації робочих місць (далі - список № 1, список № 2).
Відповідно до 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно з п.«а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п.п.1,2 ст.1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених п.п.1,2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абз.3 п.1 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз.4 п.1 ст.2 цього Закону.
Крім того, за правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанови від 11 лютого 2014 року справа № 21-471а13, 15 липня 2014 року справа №21-261а14, 30 червня 2015 року справа № 21-171а15, 07 липня 2015 року справа №21-735а15), а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.6.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Приписами п.6.4 вказаної Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до вимог п.6.8 Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно з п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Положення ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачають, що платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п.п.1, 10, 15 ст.11 цього Закону.
Матеріалами справи підтверджується, що управління Пенсійного фонду України в м.Бориславі Львівської області надсилало ВАТ "Галлак" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вказані розрахунки сум пенсій відповідач не оскаржував ні в адміністративному, ні у судовому порядку, суми вказані у розрахунках є узгодженими.
Відповідачем не заперечується факт призначення особам, зазначеним у розрахунках, пільгових пенсій, а в силу вимог закону витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" покриваються підприємствами до досягнення такими особами встановленого законом пенсійного віку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення з ВАТ "Галлак" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період у розмірі 649329,21 грн., оскільки згідно з пенсійним законодавством відповідач зобов'язаний відшкодовувати органу Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, що здобули стаж, який дає право на даний вид пенсії на цьому підприємстві. Крім того, сума заборгованості підтверджена належними доказами, підстав для звільнення відповідача від її оплати чи доказів її сплати суду не надано.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 19 березня 2013 року справа № 21-60а13), а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в частині відсутність у нього обов'язку щодо сплати боргу, який стосується страхового стажу до 01 січня 1992 року, оскільки відповідно до положень ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Оскільки дані працівники станом на 01 січня 1992 року не мали достатнього стажу для призначення пільгової пенсії, тому правові підстави для призначення їм пенсії на підставі ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" були відсутніми. Натомість, цим працівникам призначені пільгові пенсії на підставі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачає відшкодування витрат на виплату і доставку цих пенсій. Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду у цій справі є не визнання права на пенсію особам на пільгових умовах, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.
Колегія суддів також вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст.99,100 КАС України в частині застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2013 рік в сумі 407462,51 грн., оскільки в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несплату витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списках №1 і №2, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст.99 КАС України, не застосовуються.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Круючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Галлак" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі № 813/2551/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик