10 листопада 2015 року Справа № 103040/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника третьої особи Бочана І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Креатор-Буд», про скасування рішень, -
ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Тернопільської міської ради, яким просили скасувати рішення відповідача від 05.01.2012 року № 6/18/44 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.11.2011 року № 6/15/43» та від 16.02.2012 року № 6/19/120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0817 га для обслуговування викупленої нежилої будівлі з реконструкцією під 5-квартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Сагайдачного, 6а ПП «Креатор-Буд».
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень Тернопільська міська рада діяла в межах своїх повноважень та керувалась вимогами законодавства, а позивачі не надали належних і достатніх доказів протиправності цих рішень. Також суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення міської ради не порушують прав та законних інтересів позивачів, оскільки їх інтерес в отриманні в користування спірної земельної ділянки не підтверджується будь-якими діями, так як не встановлено факту подання ними відповідних заяв до міської ради.
Постанову в апеляційному порядку оскаржили позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вважають, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просять постанову скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 і представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та додаткового письмового обґрунтування апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановив суд, рішенням Тернопільської міської ради від 15.11.2011 року № 6/15/43 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0860 га для обслуговування викупленої нежилої будівлі за адресою вул. Сагайдачного, 6а ПП «Креатор-Буд» було надано дозвіл ПП «Креатор-Буд» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0860 га для обслуговування викупленої нежилої будівлі з реконструкцією під 5-квартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Сагайдачного, 6а в м. Тернополі з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років.
Рішенням від 05.01.2012 року № 6/18/44 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.11.2011 року № 6/15/43» Тернопільська міська рада внесла зміни та доповнення в дане рішення, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції «Дати дозвіл ПП «Креатор-Буд» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0817 га , з них: за рахунок земель, що перебувають у власності підприємства площею 0,02912 га та земель не наданих в користування та не переданих у власність - площею 0,05258 га, для обслуговування викупленої нежитлової будівлі з реконструкцією під 5-квартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Сагайдачного, 6а».
А рішенням від 16.02.2012 року № 6/19/120 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0817 га для обслуговування викупленої нежилої будівлі з реконструкцією під 5-квартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Сагайдачного, 6а ПП «Креатор-Буд» Тернопільська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, надала ПП «Креатор-Буд» земельну ділянку площею 0,05258 га в оренду терміном на десять років для обслуговування викупленої нежилої будівлі з реконструкцією під 5-квартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул. Сагайдачного, 6а в м. Тернополі та зобов'язала дане підприємство в двомісячний термін оформити договір оренди землі.
Водночас частина земельної ділянки по вул. Сагайдачного, 6а в м. Тернополі площею 0,02912 га на підставі Державного акта на право власності на землю серії ТР № 042064, виданого 01.08.2002 року Тернопільською міською радою, належала ТзОВ «Тернопіль Вечірній» із цільовим призначенням для обслуговування дитячого кафе.
Згідно з договором купівлі-продажу від 30.09.2011 року ПП «Креатор-Буд» придбало у ТзОВ «Тернопіль Вечірній» приміщення кафе загальною площею 100,3 кв. м.
А відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень Тернопільська міська рада діяла в межах своїх повноважень та керувалась вимогами законодавства.
Однак суд першої інстанції не врахував наступного.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час подання позовної заяви і розгляду справи судом першої інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, відповідно до змісту наведених норм до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Як зазначено вище, частина спірної земельної ділянки площею 0,05258 га по вул. Сагайдачного, 6а в м. Тернополі рішенням Тернопільської міської ради від 16.02.2012 року № 6/19/120 була надана ПП «Креатор-Буд» в оренду, а інша частина цієї ділянки площею 0,02912 га перебуває у приватній власності цього підприємства.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
За змістом ст. ст. 2, 5 цього Кодексу відповідна місцева рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Оцінивши суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок в оренду, відмову у наданні земельної ділянки в оренду чи розірвання договору оренди, позов про оскарження такого рішення в залежності від статусу позивача повинен вирішуватися у порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки в цьому випадку має місце спір про цивільне право.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 09.12.2014 року (справа № 21-308а14), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача в даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності в розумінні наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
А згідно з ч. 1 ст. 203 цього Кодексу постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального справа, що призвело до неправильного вирішення справи, тому її слід скасувати і закрити провадження у справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Креатор-Буд», про скасування рішень - скасувати і закрити провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 16.11.2015 року