20 листопада 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3638/15-а
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави до Державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області Верхулевської Алли Олександрівни, Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Чернігівська обласна державна адміністрації, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про скасування рішення,
Заступник прокурора Чернігівської області звернувся в інтересах держави до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області Верхулевської Алли Олександрівни, Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Чернігівська обласна державна адміністрації, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про скасування рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ).
У відповідності до статті 1 Закону №3674-VІ судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно частини 1 статті 4 Закону №3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, з 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким встановлені нові ставки сплати судового збору.
Так, частиною 2 статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції від 01.09.2015) встановлено, що за подання суб'єктом владних повноважень позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», у 2015 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2015 року на рівні 1218,00 грн.
Поряд з цим, у ході ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами судом виявлено, що до позовної заяви Заступником прокурора Чернігівської області не додано оригінал документу про сплату судового збору у відповідному розмірі.
Згідно з частиною 1 статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави має бути залишена без руху та останньому встановлено п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду для усунення вказаного недоліку, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі.
При цьому, Заступником прокурора Чернігівської області у позовній заяві заявлено клопотання про відстрочення Прокуратурі Чернігівської області сплати судового збору.
Вказане клопотання мотивоване тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на сплату прокурорами судового збору не передбачені і відповідне фінансування органам прокуратури з такою метою не здійснювалось. Крім того, зазначено, що з довідки відділу фінансування та бухгалтерського обліку Прокуратури Чернігівської області та виписки по рахунку за кодом економічної класифікації видатків 2800 вбачається, що у позивача відсутні кошти для сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1218 грн.
Так, у відповідності до частини 1 статті 8 Закону №3674-VІ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 1 статті 88 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
У той же час, відповідно до частини 2 статті 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Отже, відстрочення сплати судового збору не звільняє Заступника прокурора Чернігівської області від його сплати в майбутньому.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, Заступником прокурора Чернігівської області у позовній заяві зазначено, що з довідки відділу фінансування та бухгалтерського обліку Прокуратури Чернігівської області та виписки по рахунку за кодом економічної класифікації видатків 2800 вбачається, що у позивача відсутні кошти для сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1218 грн.
Разом з тим, останнім не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б неможливість сплати судового збору під час подання адміністративного позову (довідки відділу фінансування та бухгалтерського обліку Прокуратури Чернігівської області та виписки по рахунку).
У свою чергу, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» передбачено Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
За таких обставин та з урахуванням того, що Заступник прокурора Чернігівської області не довів обставин, які свідчать про необхідність відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його клопотання.
Крім того, у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Абзацом 2 частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
У свою чергу, за змістом пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених законом.
При цьому, суддя звертає увагу, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999, справа № 1-1/99).
Як вбачається із частини 2 резолютивної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Таким чином, прокурору необхідно навести обґрунтування, чи насправді відсутній державний орган, уповноважений здійснювати відповідні управлінські функції у спірних правовідносинах.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України від 05.11.1991 № 1798-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1798-XII) на прокуратуру покладаються, зокрема, функції по представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно статті 36-1 Закону № 1798-XII представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Зокрема, підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
На підставі вищевказаного, суддя вважає за необхідне запропонувати Заступнику прокурора Чернігівської області подати письмове обґрунтування, яка норма Закону передбачає право прокурора, саме як суб'єкта владних повноважень, на звернення до суду з позовом без визначення органу, в інтересах якого він звертається або визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Керуючись статтями 106,108,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати Заступнику прокурора Чернігівської області.
Встановити Заступнику прокурора Чернігівської області п'ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.
Роз'яснити Заступнику прокурора Чернігівської області, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява буде повернута йому та вважатись неподаною.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Падій