Копія
Справа № 822/5978/15
18 листопада 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКасапа В.М.
при секретаріПоворознику І.В.
за участі:позивача представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
позивач звернувся з позовом до УДМС в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 15 жовтня 2007 року, скасувати рішення №36 від 27 серпня 2015 року управління ДМС України в Хмельницькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну, зобов'язати відповідача повторно розглянути та прийняти рішення щодо надання дозволу на імміграцію в Україну.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 17.10.2007 року отримав тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 видану ВГІРФО УМВСУ в Хмельницькій області, яка дійсна безстроково та підлягає обміну при досягненні особою 25 і 45 річного віку. В серпні 2015 року звернувся до відповідача з заявою про надання обгрунтовного висновку про законність підстав надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання у зв'язку з досягненням 25-річного віку.
За результатами розгляду даної заяви відповідачем 27.08.2015 року винесено рішення № 36 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, який йому виданий 15 жовтня 2007 року.
Вважає, що відповідач при прийнятті рішення посилається на п.6 ст.12 Закону України "Про імміграцію" (далі - Закону), порушив його права та діяв не у спосіб передбачений Конституцією та Законами України.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказує на те, що дозвіл на імміграцію в Україну та посвідка на постійне проживання були видані громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 з порушенням законодавства, за відсутності підстав для отримання дозволу на імміграцію.
Вважає рішення правомірним, у задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_2.
Позивач 01.09.2007 року звернувся до ВГІРФО УМВСУ в Хмельницькій області із заявою, про надання дозволу на імміграцію в Україні, який отримав 15.10.2007 року.
17.10.2007 року позивачем отримано тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 видану ВГІРФО УМВСУ в Хмельницькій області. В серпні 2015 року звернувся до відповідача з заявою про надання обгрунтовного висновку про законність підстав надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання у зв'язку з досягненням 25-річного віку.
Рішенням від 27.08.2015 року №36 ОСОБА_3 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.6 ст.12, виданого 15 жовтня 2007 року.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до ч.1 ст.4 якого, іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно ст.1 Закону, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
П.17, ч.1, ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до ст.3 Закону, правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України (далі - Конституції) зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.26 Конституції, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно зі ст. 4 Закону, - дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема, батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
Позивач звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україні 01.09.2007 року на підставі п.6, ч.1, ст.4 Закону, вказавши в відомостях про близьких родичів що проживають в Україні та за кордоном, мати ОСОБА_5 1968 року народження, яка є громадянкою Російської Федерації, і на момент звернення із заявою не був неповнолітньою особою, хоча 31.08.2007 року йому вже виповнилося 18 років.
Отже, при прийнятті рішення співробітниками ВГІРФО УМВСУ в Хмельницькій області не були враховані положення п.6, ч.1, ст.4 Закону, відповідно до яких дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції неповнолітнім дітям батьків іммігрантів, а тому, суд вважає, що правові підстави для надання дозволу на імміграцію в Україну були відсутні.
Відповідно до ст.12 Закону, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно з п.21 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень» (далі - Порядку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року, подання щодо скасування дозволу на імміграцію вправі порушувати орган виконавчої влади, якій у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до п.23 Порядку визначено, що Департамент міграційної служби, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем доведено правомірність свого рішення, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступні обставини.
В матеріалах справи, додана копія паспорту громадянина України, повнорідного брата - ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3) , серія НОМЕР_3 виданий 08.08.2014 року Старокостянтинівським РВ УДМС України в Хмельницькій області.
Відповідно до п.4, ч.1, ст.4 Закону, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, особам, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Таким чином, позивач має право, на підставі положень п.4, ч.1, ст.4 Закону, звернутися із відповідною заявою до територіальних підрозділів ДМС України згідно «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого постановою КМУ від 26.12.2002 № 1983.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд-
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2015 року
Суддя/підпис/В.М. Касап
"Згідно з оригіналом" Суддя В.М. Касап