21 жовтня 2015 рокусправа № 804/1572/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепр" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.12.2014 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепр» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014р. №0004562202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 311 182,20 грн., з яких за основним платежем у розмірі 248 945,76 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 236,44 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.12.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 311 182,20 грн., з яких за основним платежем у розмірі 248 945,76 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 236,44 грн.
Вирішено питання по сплаті судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявним в матеріалах справи, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Днепр» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ФІРМА «ДЕЛЬТА-ІНВЕСТ» за період діяльності з 01.05.2014р. по 31.07.2014р. та ТОВ «Вейлер» з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення.
Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «Днепр» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 248 945,76 грн., у тому числі за липень 2014 року - 248 945,76 грн.
За результатами перевірки складено Акт №3226/22-02.21897371 від 04.11.2014 року на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014р. №0004562202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 311 182,20 грн., з яких за основним платежем у розмірі 248 945,76 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 236,44 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності ТОВ “Днепр” як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит у спірний період, мають реальний характер, у зв'язку з чим, донараховуючи позивачу оспорюване грошове зобов'язання Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області діяла з перевищенням наданих владних повноважень.
Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа №1405 від 14.05.2014р., який було надіслано постачальником ТОВ «ФІРМА «ДЕЛЬТА-ІНВЕСТ» у вигляді пропозиції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, покупцем ТОВ «Днепр» надано погодження про можливість початку такої співпраці відповідно до листа №17/05-4 від 17.05.2014р.
Оскільки сторони домовились про разову угоду щодо постачання товарно-матеріальних цінностей, письмовий договір про таке постачання не укладався.
На виконання умов правочину, зазначеного у листах, сторони зобов'язались поставити, прийняти та оплатити у відповідні строки товарно-матеріальні цінності відповідно до накладних.
На підтвердження здійснення господарських операцій у травні , липні 2014 року надано наступні рахунки-фактури: № 310501 від 31.05.2014р., № 310502 від 31.05.2014р., № 310503 від 31.05.2014р., № 310504 від 31.05.2014р., № 310505 від 31.05.2014р., № 310506 від 31.05.2014р., № 310507 від 31.07.2014р., №31508 від 31.05.2014р., № 310509 від 31.05.2014р., № 310510 від 31.05.2014р., № 310511 від 31.05.2014р., №310512 від 31.05.2014р., № 310513 від 31.05.2014р., № 310514 від 31.05.2014р., № 310515 від 31.05.2014р., № 310508 від 31.05.2014р., № 020707 від 02.07.2014р., № 040708 від 04.7.2014р., № 070710 від 07.07.2014р., № 090703 від 09.07.2014р., № 160704 від 16.07.2014р., № 180307 від 18.07.2014р., № 210706 від 21.07.2014р., № 230704 від 23.07.2014р., 250705 від 25.07.2014р., № 280702 від 28.07.2014р., № 300704 від 30.07.2014р., № 310709 від 31.07.2014р.
Постачання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-310515 від 31.05.2014р., № РН-310514 від 31.05.2014р., № РН-310513 від 31.05.2014р., № РН-310512 від 31.05.2014р., № РН-310511 від 31.05.2014р., № РН-310510 від 31.05.2014р., № РН-310509 від 31.05.2014р., № РН-310508 від 31.05.2014р., № РН-310507 від 31.05.2014р., № РН-310506 від 31.05.2014р., № РН-310505 від 31.05.2014р., № РН-310504 від 31.05.2014р., № РН-310503 від 31.05.2014р., № РН-310502 від 31.05.2014р., № РН-310501 від 31.05.2014р., № РН-020707 від 02.07.2014р., № РН-040708 від 04.07.2014р., № РН-070710 від 07.07.2014р., № РН-090703 від 09.07.201р., № РН-160704 від 16.07.2014р., № РН-180703 від 18.07.2014р., № РН-210706 від 21.07.2014р., № РН-230704 від 23.07.2014р., № РН-250705 від 25.07.2014р., № РН-280702 від 28.07.2014р., № РН-300704 від 30.07.2014р., № РН-310709 від 31.07.2014р.
Відповідно до вищезазначених видаткових накладних та рахунків-фактур виписано наступні податкові накладні: № 310515 від 31.05.2014р., № 310514 від 31.05.2014р., № 310513 від 31.05.2014р., № 310512 від 31.05.2014р., № 310511 від 31.05.2014р., № 310510 від 31.05.2014р., № 310509 від 31.05.2014р., № 310508 від 31.05.2014р., № 310507 від 31.05.2014р., № 310506 від 31.05.2014р., № 310505 від 31.05.2014р., № 310504 від 31.05.2014р., № 310503 від 31.05.2014р., № 310502 від 31.05.2014р., № 310501 від 31.05.2014р., № 020707 від 02.07.2014р., № 040708 від 04.07.2014р., № 070710 від 07.07.2014р., № 090703 від 09.07.2014р., № 160704 від 16.07.2014р., № 180703 від 18.07.2014р., № 210706 від 21.07.2014р., № 230704 від 23.07.2014р., № 250705 від 25.07.2014р., № 280702 від 28.07.2014р., № 300704 від 30.07.2014р., № 310709 від 31.07.2014р.
Транспортування товару здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи, а саме: № 0307 від 03.07.2014р., № 0407 від 04.07.2014р., № 0407 від 04.07.2014р., № 09073 від 09.07.2014р., № 16072 від 16.07.2014р., № 2107 від 21.07.2014р., № 31071 від 31.07.2014р., № 22072 від 22.07.2014р., № 0107 від 01.07.2014р., № 01121 від 01.12.2014р., № 04122 від 04.12.2014р., № 07111 від 07.11.2014р.,№ 03122 від 03.12.2014р., № 03121 від 03.12.2014р., № 07122 від 07.12.2014р., № 10122 від 10.12.2014р., 15121 від 15.12.2014р.
Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: № 465 від 30.09.2014р., № 460 від 24.09.2014р., № 447 від 17.09.2014р., № 497 від 29.10.2014., № 492 від 21.10.2014р., № 491 від 21.10.2014р., № 68 від 17.10.2014р., № 540 від 17.12.2014р., № 573 від 20.01.2015р., № 566 від 14.01.2015р., №12 від 27.01.2015р., № 9 від 26.01.2015р. всього на суму 1 493 674,56грн.
Окрім вищенаведених первинних документів, які підтверджують виконання господарських операцій, позивачем також надано докази подальшого використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності, а саме, виконано роботи по реконструкції покриття будівлі ОДК ДТЕК Криворізька ТЕС ПАТ “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” за договором №К441 від 23.06.2014. Окрім того, підприємством також були надані акти здачі-приймання відремонтованих об'єктів, відомості ресурсів до актів приймання, розрахунки до загальновиробничих витрат (а.с. 226-250 т.1, 1-47 т.2) відповідно до вищенаведеного договору.
Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).
Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного усного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.
Доводи апелянта, стосовно того, що в ході перевірки були відсутні документи, які підтверджують якість і комплектність поставленого товару ТУ (ГОСТ, ДСТУ, стандарту країни виробника) або іншої документації, що встановлює вимоги до якості і комплектності конкретного виду товару, що доставлявся, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що сертифікати якості товару - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ “Днепр”, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарських відносин з ТОВ “Фірма Дельта-Інвест” на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.
Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами вчинено господарську операцію не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.
Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ “Фірма Дельта-Інвест” на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.
Таким чином оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі № 804/1572/15- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай