16 листопада 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3410/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Аніщенка О.Г.,
представника відповідача Молодцової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
06.10.2015 Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Прогрес» (далі - ДП НВК «Прогрес») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015 №№ 0004501530, 0004511530.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015 №№ 0004501530, 0004511530 (форми «Ш»), оскільки ДП НВК «Прогрес» своєчасно та у повному обсязі сплатило всі задекларовані ним у податковій звітності суми податку на додану вартість. При цьому, погашення раніше існуючого податкового боргу підприємства відбувалося виключно з ініціативи Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області за рахунок своєчасно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що в його діях відсутній склад правопорушення, який полягає у несвоєчасному поданні платіжних доручень до установи банку по сплаті податку.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки оскаржувані податкові повідомлення - рішення були винесені відповідачем у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 25.08.2015 посадовою особою Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області проведена камеральна перевірка податкової звітності ДП НВК «Прогрес» з податку на додану вартість за березень, квітень та червень 2013 року, за результатами якої складений акт № 1134/15-14307297 (а.с.88,89).
Під час проведення такої перевірки посадовою особою Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області встановлено порушення підприємством вимог Податкового кодексу України, а саме: підприємством несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання по деклараціях з податку на додану вартість від 22.04.2013 № 9022518965, від 18.05.2013 № 9028851492 та від 19.07.2013 № 9043679589 у сумі 127029,55 грн.
На підставі акту перевірку, 09.09.2015 Ніжинською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ш», а саме:
- № 0004501530, яким ДП НВК «Прогрес» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 11036 грн. на 30 та 3 календарних днів нараховано штраф у сумі 1103,60 грн. (що складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання);
- № 0004511530, яким ДП НВК «Прогрес» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 115993,55 грн. по податку на додану вартість на 88,84 та 64 календарних дні нараховано штраф у сумі 23198,71 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У свою чергу, податковим зобов'язанням, у розумінні Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України).
У відповідності до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами пункту 49.18. статті 49 ПК України.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці 1 пункту 57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно, підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Так, згідно з пунктом 202.1. статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Також, пунктом 203.1. статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 203.2. статті 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1. статті 203 ПК України для подання податкової декларації.
З контексту вищенаведених норм права вбачається, що відлік 10 календарних днів, що передбачені для самостійної сплати податкового зобов'язання, необхідно відраховувати з останнього дня граничного строку для подання податкової декларації.
Аналогічна правова позиція наведена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014 № К/800/43765/13.
Крім того, нормами пункту 57.3. статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1., 54.3.2., 54.3.4. - 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
В силу підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, набуває статусу податкового боргу.
У відповідності до пункту 31.1. статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Пунктом 38.1. статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3. статті 38 ПК України).
Так, згідно із пунктом 87.9. статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, з наявної у матеріалах справи копії податкового повідомлення-рішення від 18.01.2013 № 0000241530 (форми «В1»), прийнятого на підставі акта перевірки від 03.01.2013 № 14/15/14307297 (а.с.41,42), вбачається, що позивачу за порушення вимог пункту 200.4. статті 200 ПК України було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 91837 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 22959 грн. (а.с.43).
У свою чергу, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, у задоволенні адміністративного позову ДП НВК «Прогрес» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2013 № 0000241530 відмовлено.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Отже, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, якою відмовлено позивачу у задоволенні адміністративного позову, набрала законної сили 21.05.2013.
У свою чергу, згідно з пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Разом з тим, позивачем узгоджена сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 18.01.2013 № 0000241530, у строк, передбачений пунктом 57.3. статті 57 ПК України (протягом 10 календарних днів - до 31.05.2013 включно), не сплачена.
У зв'язку з чим, суми податкового боргу з податку на додану вартість, сплачені ДП НВК «Прогрес» у період з 01.06.2013 по 29.08.2013 (платіжні доручення від 29.07.2013 №3051/з-д на суму 11036 грн., від 02.08.2013 №№ 1, 3114/з-д, на загальну суму 116000 грн. та від 29.08.2013 №3595 на суму 3427 грн.) (а.с.68,71,72,73), були зараховані відповідачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
При цьому, суд зазначає, що дії відповідача по погашенню сум податкового боргу, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 09.09.2015 №№ 0004501530, 0004511530, за рахунок сум сплаченого податку, згідно вищевказаних платіжних доручень, цілком відповідали нормам чинного податкового законодавства, а саме положенням статті 87 ПК України.
У свою чергу, за приписами норм статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Вищевказане свідчить про наявність у відповідача підстав для застосування до ДП НВК «Прогрес» штрафу за порушення строку сплати (перерахування) до бюджету податку на додану вартість.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у межах та у спосіб, передбачений чинним податковим законодавством України, а тому відсутні підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес».
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес» - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядок та строки, передбачені статтями 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Падій