іменем України
19 листопада 2015 року № 655/766/15-ц
Горностаївський районний суд Херсонської області
в складі : судді Посунько Г.А.
секретаря Бортнюк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Україна” (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Горностаївське районне управління юстиції Херсонської області, Відділ Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області) про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,
Представник позивача ОСОБА_1, діючи від імені та в інтересах позивача ОСОБА_2, посилається в обґрунтування позовних вимог на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,76 га., розташованої на території с.Василівка Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області. 19 лютого 2004 року ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку в оренду відповідачеві ТОВ „ТД „Україна” на строк п'ять років, про що між сторонами був укладений договір оренди землі. 29 червня 2004 року цей договір був зареєстрований у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської РФ ДП “Центр ДЗК”. 25 грудня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „Україна” була укладена додаткова угода № 29 до вказаного договору оренди земельної ділянки, якою був продовжений строк дії основного договору оренди на десять років - до 19 лютого 2019 року. Ця додаткова угода 31 грудня 2010 року була зареєстрована у Горностаївському районному відділі Херсонської РФ ДП “Центр ДЗК”. Позивач вважає, що оскільки основний договір оренди був укладений 19 лютого 2004 року, тому строк його дії закінчився 19 лютого 2009 року. Таким чином додаткова угода від 25 грудня 2008 року, державна реєстрація якої відбулась 31 грудня 2010 року, є недійсною, оскільки вона була укладена після закінчення строку дії основного договору. На підставі викладеного, представник позивача просить суд:
-договір оренди земельної ділянки, укладений 19 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „Україна”, визнати припиненим з 19 лютого 2009 року,
-визнати недійсною додаткову угоду № 29 від 25 грудня 2008 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „Україна”, та скасувати державну реєстрацію вказаної додаткової угоди;
-зобов'язати відповідача ТОВ „ТД „Україна” повернути позивачеві орендовану земельну ділянку.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином - своєю заявою до суду представник позивача ОСОБА_1 просить розглядати справу за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_1, на підставі наявних у справі доказів.
В судове засідання представник відповідача ТОВ „ТД „Україна” не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - своєю заявою до суду відповідач просить розглядати справу за відсутності їхнього представника, проти задоволення позову заперечує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача ТОВ „ТД „Україна”, на підставі наявних у справі доказів. При вирішенні справи суд враховує, що відповідач ТОВ „ТД „Україна” обґрунтовує свої заперечення тим, що 19 лютого 2004 року позивач ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку площею 6,76 га. в оренду відповідачеві ТОВ „ТД „Україна” строком на п'ять років, про що між сторонами був укладений договір оренди землі. 29 червня 2004 року цей договір був зареєстрований у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської РФ ДП “Центр ДЗК”. П'ятирічний строк дії договору мав закінчуватися 19 лютого 2009 року. До закінчення строку дії основного договору оренди 25 грудня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 29, якою був продовжений строк дії основного договору на десять років - до 19 лютого 2019 року. Ця додаткова угода 31 грудня 2010 року була зареєстрована у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської РФ ДП “Центр ДЗК”. Таким чином, додаткова угода була укладена під час дії основного договору оренди, а тому немає підстав для визнання її недійсною. Проти задоволення позову заперечує через необґрунтованість. Крім того, заявляє про застосування позовної давності, так як позивач пропустив трирічний строк позовної давності.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Горностаївського районного управління юстиції Херсонської області не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - своєю заявою просить розглядати справу за відсутності їхнього представника. В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Відділу Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області не з'явився з причин, невідомих суду, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
Позивачеві ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,76 га., розташована на території с.Василівка Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області. Право власності позивача підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХС № 042505 (л/с 7), виданим Великоблаговіщенською сільською радою Горностаївського району Херсонської області 16 грудня 2000 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 180.
Позивач ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку в оренду строком на п'ять років відповідачеві ТОВ „ТД „Україна”, про що 19 лютого 2004 року сторони уклали між собою договір оренди земельної ділянки (л/с 5). Договір зареєстрований Горностаївським районним реєстраційним відділом Херсонської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру”, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 29 червня 2004 року за № 040472200871.
25 грудня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „Україна” була укладена додаткова угода № 29 (л/с 6) до вказаного договору оренди земельної ділянки, якою був продовжений строк дії основного договору оренди на десять років - до 19 лютого 2019 року. Додаткова угода зареєстрована Горностаївським районним відділом Херсонської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 грудня 2010 року за № 041072200127.
Згідно ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч.2 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Спеціальним Законом, який регулює орендні відносини, є Закон України „Про оренду землі”.
Згідно ст.13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статей 18, 20 Закону України „Про оренду землі” (в редакції, яка діяла на момент укладення та реєстрації договору оренди та додаткової угоди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.
Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.
Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-162цс13, яка за приписами ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Таким чином, п'ятирічний строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 19 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „Україна”, мав би закінчуватися 19 лютого 2009 року.
Проте, в межах строку дії основного договору сторони вирішили питання про продовження його дії, так як уклали додаткову угоду № 29 від 25 грудня 2008 року про те, що строк дії основного договору продовжено на десять років - до 19 лютого 2019 року. Ця додаткова угода пройшла процедуру державної реєстрації, а тому набрала чинності.
Згідно ч.1 ст.30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Згідно ч.1 ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст.31 Закону України „Про оренду землі” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки, укладений 19 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „Україна” є чинним до 19 лютого 2019 року.
Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання припиненим договору оренди землі, укладеного 19 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „Україна”.
Далі, в судовому засіданні встановлено, що укладення та державна реєстрація додаткової угоди № 29 від 25 грудня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „Україна” були здійснені відповідно до вимог ст.ст.651 - 654 ЦК України та Закону України „Про оренду землі”.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно ст.15, ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 29 від 25 грудня 2008 року, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „Україна”, та для скасування її державної реєстрації. Так, зміст правочину, вчиненого сторонами, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Далі, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ТОВ „ТД „Україна” користується земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2, на підставі договору оренди земельної ділянки від 19 лютого 2004 року. Таке користування є правомірним.
Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав длязобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Суд звертає увагу на те, що представник позивача, звернувшись до суду з позовом лише 20 серпня 2015 року, пропустив строк позовної давності за заявленими вимогами.
При цьому, відповідач ТОВ „ТД „Україна” в ході розгляду справи заявив про застосування позовної давності.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення у цивільній справі” від 18 грудня 2009 року № 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1, поданий від імені та в інтересах ОСОБА_2, до ТОВ „ТД „Україна” про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку задоволенню не підлягає через необґрунтованість.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.15, 16, 203, 215, 216, 256 - 267, 638 - 640, 651 - 654, 792 ЦК України, ст.ст.93, 152 ЗК України, Законом України „Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161-XIV, постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 року № 9, постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення у цивільній справі” від 18.12.2009 року № 14, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1, поданого від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Україна” (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Горностаївське районне управління юстиції Херсонської області, Відділ Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області) про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Херсонської області через Горностаївський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні, - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Посунько Г.А.