Справа №577/4683/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кущенко М. Ф.
Номер провадження 22-ц/788/2155/15 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 69
18 листопада 2015 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Сибільової Л. О. , Хвостика С. Г.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2015 року
у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі, Виконавчий комітет Ленінської сільської ради Кролевецького району Сумської області,
про встановлення факту перебування на утриманні,
Рішенням суду від 09 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено факт перебування ОСОБА_3 на утриманні свого сина ОСОБА_4 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
17 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із заявою, у якій просила встановити факт перебування її на утриманні свого сина, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у зв'язку з чим вона втратила основне джерело для існування.
При цьому посилалась на наступні обставини. У зв'язку з отриманням II групи інвалідності з 2000 року вона є непрацездатною особою, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду, отримує пенсію.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Пушкіно Московської області помер її син, ОСОБА_4, який на час смерті проживав та був зареєстрований разом з нею в с. Ленінське Кролевецького району Сумської області. Після смерті сина вона втратила основне джерело для існування, оскільки отримує мізерну пенсію, яка практично вся витрачається на придбання ліків.
Поряд з тим, положеннями статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право особи на отримання пенсії по втраті годувальника, якщо буде доведено, шо непрацездатна особа перебувала на утриманні померлого. Відповідно до ст. 36 названого Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, та у зв'язку з його смертю втратили джерело засобів до існування, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, визначеного статтею 32 цього Закону. Згідно з ч. 2 ст. 36 названого Закону передбачається, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.
ОСОБА_3 зазначала, що встановлення факту перебування на утриманні померлого сина необхідно їй для призначення пенсії по втраті годувальника.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи знайшла підтвердження обставина перебування заявниці на утриманні її померлого сина ОСОБА_5.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи та з порушенням норм процесуального права.
Перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
14 липня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звертались до Кролевецького районного суду Сумської області з заявою про встановлення факту перебування на утриманні їх покійного сина, ОСОБА_4 (справа № 2-0-42/10). При цьому посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Пушкіно Московської області помер їх син, ОСОБА_4, який був зареєстрований за їх адресою в с.Ленінське Кролевецького району, але декілька років фактично проживав в Московській області в м. Пушкіно. Весь час проживання сина в Російській Федерації вони, батьки померлого, знаходилися на його утриманні. Вони обоє є непрацездатними особами, пенсіонерами; матеріальна допомога сина була основним і постійним джерелом до їх існування. Син постійно передавав гроші через знайомих, надсилав поштою, привозив гроші особисто. ОСОБА_3 посилалась на те, що є інвалідом 2 групи і син надавав їй додатково допомогу на лікування та оздоровлення. Після смерті сина заявники (тобто батьки) фактично позбавились постійних та основних засобів до існування. Після смерті сина вони звернулися до управління Пенсійного фонду в Кролевецькому районі з приводу отримання пенсії по втраті годувальника, де їм роз'яснили, що для отримання такої пенсії вони мають довести факт перебування на утриманні сина, який помер.
Рішенням Кролевецького районного суду Cумської області від 21 серпня 2010 року заява ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про встановлення факту перебування на утриманні сина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, залишена без задоволення.
Під час розгляду справи № 2-0-42/10 Кролевецьким районним судом Cумської області було встановлено, що заявники ( ОСОБА_3 та ОСОБА_6) обоє отримують пенсію, в тому числі за період з часу виїзду ОСОБА_4 в Російську Федерацію, де він, згідно даних його трудової книжки, працював з 2001 року; заявники проживають в с. Ленінське у власному будинку, ОСОБА_6 має земельну ділянку 1,85 га, земельний пай 3,45 га, трактор ЮМЗ-6; ОСОБА_3 має земельний пай 2,94 га. Земельні паї знаходяться в оренді в ПП "Агроспаське"; сім'я заявників є сім'єю середнього достатку; крім померлого сина ОСОБА_5, заявники мають трьох повнолітніх дітей; заявники не надали належних доказів щодо розміру матеріальної допомоги з боку сина ОСОБА_5, а тому відсутні підстави для висновку про те, що заявники знаходились на його утриманні, та у зв'язку з його смертю втратили джерело засобів до існування.
Судом також було встановлено, що заявники обоє отримують і отримували пенсію, тримають підсобне господарство (корова, порося, кури), з підсобного господарства мають періодичний дохід; мають землю, яку частково обробляють самі, а частково здають в оренду, у власності мають трактор, яким обробляють належну їм земельну ділянку, а в період, в який, як вони стверджують, перебували на утриманні сина, мали автомобіль та мотоцикл, які продали та ін. Кролевецький районний суд Cумської області прийшов також до висновку про те, що матеріальна допомога, яка надавалась заявникам з боку сина ОСОБА_5, не може бути розцінена як повне утримання батьків та як основне джерело їх доходів з точки зору діючого законодавства, зокрема ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції з Кролевецького районного суду Cумської області була витребувана і оглянута справа № 2-0-42/10.
Колегія суддів переконалась у тому, що як у справі Кролевецького районного суду Cумської області № 2-0-42/10 так і у даній справі (Конотопського міськрайонного суду Сумської області № 577/4683/15-ц) заявником є одна й та ж особа : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
При зверненні до суду у названих цивільних справах на підтвердження смерті сина заявником подавалась копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що складений запис акта про смерть № 1789, місце смерті м. Пушкіно, Московська область, Росія; свідоцтво видане Головним управлінням ЗАЦС Московської області, Пушкінське управління ЗАЦС, серія НОМЕР_3.
Таким чином, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі про те, що заява ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні її покійного сина, ОСОБА_4, вже була предметом розгляду Кролевецького районного суду Cумської області, який рішенням від 21 серпня 2010 року відмовив у задоволенні названої заяви (справа № 2-0-42/10).
Згідно з ч.3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до п.п. 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затв. Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Основними завданнями Пенсійного фонду України, зокрема, є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій і т.і.
Пунктами 1, 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затв. постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 передбачається, що Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України. Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, своєчасне внесення відомостей до нього та їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації; здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії і т.і.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постановленого у справі рішення та закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу аналогічної заяви ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні її покійного сина, ОСОБА_4, з метою подальшого звернення до структурного підрозділу Пенсійний фонд України з метою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Тобто є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу заяви ОСОБА_3 про той самий предмет і з тих самих підстав. Заява ОСОБА_3 як у справі № 2-0-42/10, так і у даній справі розглядалась в порядку окремого провадження; у якості заінтересованої особи у обох справах приймали участь територіальні органи Пенсійного фонду України.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області від 04 листопада 2015 року було задоволено клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі і на підставі ч.1 ст. 82 ЦПК України Управлінню було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 267 грн. 96 коп. до розгляду апеляційної скарги по суті .
Відповідно до ст. 88 ЦПК України 1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 4. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_3 являється інвалідом ІІ групи ( ас.8), а тому відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору.
Приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 267 грн. 96 коп. за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 205, ст.303, п.4 ч.1 ст. 307, ст. 310, п.4 ч.1 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі задовольнити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 жовтня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.
Судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 267 грн. 96 коп. за подання Управлінням Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -