Справа №22 а27725/08 р. Головуючий у першій інстанції Гром Л.М.
Доповідач Маслій В.І.
Іменем України
24 вересня 2009 року Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Маслія В.І. ,
суддів: Літвіної Н.М., Ситников О.Ф.
при секретарі: Овчинніковій Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року у справі за позовом відділення фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -
встановила:
Відділення фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 2577 грн. 78 коп. адміністративно - господарських санкцій.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року позовні вимоги задоволені повному обсязі.
Стягнуто з СПД ОСОБА_1 2577, 78 грн. адміністративно - господарські санкції та 59, 74 грн. пені шляхом перерахування вказаної суми заборгованості до Державного бюджету.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, дав їм невірну оцінку та ухвалив рішення яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 2577 грн. 78 коп. адміністративно - господарські санкції та 59 грн. 74 грн. пені шляхом перерахування вказаної суми заборгованості. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач у 2007 році не виконав встановленні чинним законодавством вимоги щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, оскільки ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Наказом Держкомстату України N 49 від 10.01.2002 р. затверджено звіт за формою N 10-ПІ, який подають підприємства не пізніше 1 лютого після звітного періоду регіональному Фонду України соціального захисту інвалідів.
Згідно з пунктом 1.2 затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 6 липня 1998 р. N 244 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 липня 1998 р. за N 464/2904 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників" підприємства, установи і організації (надалі - підприємства), розташовані на території відповідного регіону, незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № З - ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках».
Отже, на відповідача покладено обов»язок створення робочих місць та інформування про це позивача та органів зайнятості, у порядку, встановленому вищезазначеними нормативними актами.
Згідно ст.. 8 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров»я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що визначеними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування.
За таких обставин колегія суддів вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст. 8 Закону.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, постанову суду скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2008 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі..
Постанова набирає законної сили негайно і може бути оскаржена протягом одного місяця в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.І. Маслій
Судді: Н.М. Літвіна
О.Ф.Ситников
(повний текст постанови виготовлений 29 вересня 2009 року)