Копія
Постанова
Іменем України
07.05.2009 Справа № 2-а-4974/08/10/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Єланської О.Е. , Кучерука О.В.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.СімферопольАР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 08.01.09 року по справі № 2-а-4974/08/10
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим (вул. Дм. Ульянова 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95013)
Про визнання протиправними дій та зобов'язання до перерахування пенсії
В жовтні 2008 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся позивач - ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим в якій прохав визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим в ході яких не виконані вимоги ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно до яких відповідач в період з 01.01.2006 року зобов'язаний був підвищити позивачу пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком, а також прохав зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу недоотриманої в період з 01.01.2006 року по теперішній час підвищену пенсію, в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, в порядку встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за 2006 та 2007 роки; позивач просить поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2008 року по справі № 2а-4974/08/10 позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АРК про визнання протиправними дій та зобов'язання до перерахунку пенсії була задоволена частково, а саме, суд визнав бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з жовтня по грудень 2007 року, та за період з травня по грудень 2008 року у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" протиправною та зобов'язав Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим провести донарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з жовтня по грудень 2007 року, та за період з травня по грудень 2008 року в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни. В решті позовних вимог було відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону; зупинення Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 та 2008 роки, визнано неконституційним, тому це підвищення підлягає виплаті у зазначеному розмірі; строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2006 рік та за період з січня по вересень 2007 року позивачем пропущений та поновленню не підлягає, оскільки не надані докази поважної причини пропуску цього строку.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій прохає суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2008 року по справі № 2а-4974/08/10 та прийняти нову ухвалу по справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим .
Ухвалою судової колегії від 02.03.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 07.05.2009р. о 16 годині 10 хвилин.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про місце та час судового засідання сповіщені належним чином, та своєчасно.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за 2006 рік та за період з січня по вересень 2007 року позивачем пропущений, оскільки він звернувся до суду 20.10.2008, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі чого, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ст.ст. 99, 100 КАС України, у зв'язку з чим спір за 2007 рік має бути вирішений в межах позовної давності, тобто за період з жовтня по грудень 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
З таких підстав, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню за період з травня по грудень 2008 року, тобто з часу ухвалення рішення Конституційним судом України.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та з 01 жовтня застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток.
Разом з тим, судова колегія приходить до висновку про те, що ухвалюючи рішення про визнання незаконною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, суд першої інстанції не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про протиправність бездіяльності відповідача, а саме, судом не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується Закон „Про соціальний захист дітей війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Судова колегія, виходячи з принципу повного захисту прав, свобод, інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, вважає за необхідне в порядку статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України змінити постанову суду першої інстанції шляхом відмови позивачу в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Все вищеперелічене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення пунктів першого та другого її резолютивної частини в іншій редакції.
Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.1 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2008 року по справі № 2а-4974/08/10 (суддя Кудряшова А.М.) -змінити, виклавши пункт перший та другий її резолютивної частини в наступній редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправними дій та зобов'язання до перерахунку пенсії, задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим по невиплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з жовтня по грудень 2007 року, та за період з травня по грудень 2008 року у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
3. В інший частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.01.2008 року по справі № 2а-4974/08/10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис О.Е.Єланська підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко