24 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої щорічної разової допомоги до 05 травня відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду війни ІІІ групи за 2005-2007 роки в розмірі 6867, 42 грн.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року позов задоволено частково, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни 3-ї групи, за період 2005-2007 р.р. в сумі 6580 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновкам суду обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни 3-ої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого Канівським міським відділом захисту населення та довідкою МССЕК серії МСЕ № 112492.
Також суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 05 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, але всупереч ст. 2 Зазначеного Закону та ст. 22 Конституції України, грошова допомога призначена позивачу за період 2005-2007 р.р. виплачувалася не в повному обсязі. А саме у 2005 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» позивачу було виплачено - 270 грн., коли мінімальна пенсія за віком складала - 290 грн.; у 2006 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - 270 грн., коли мінімальна пенсія за віком складала - 350 грн.; у 2007 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - 300 грн., коли мінімальна пенсія за віком складала 420 грн., що підтверджується довідкою, то провівши відповідні розрахунки, суд 1-ої інстанції вважає, що недоплачена сума щорічної разової грошової допомоги за вищевказаний період часу складає 6580 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1-ої інстанції виходив з того, що в даному спорі, щодо розміру разової щорічної грошової допомоги, яка повинна виплачуватися позивачу до 05 травня як інваліду війни 3 групи, слід керуватися не Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він, як Закон постійної дії має пріоритет над Законами про державний бюджет України на відповідний рік.
Також суд 1-ої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів.
Крім того, суд 1-ої інстанції вважає, що при прийнятті рішення про відшкодування щорічної разової грошової допомоги слід застосовувати поняття аналогії права згідно ст. 257 ЦК України щодо загального строку позовної давності встановленого тривалістю у три роки.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ої інстанції з огляду на наступне.
Положення cт. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік " та cт. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими визначалися конкретні розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня на відповідний рік, п. 18 cт. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким дія положень ч.5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру витрат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни призупинена на 2006 рік, предметом розгляду питання про їх невідповідність Конституції (неконституційність) у Конституційному Суді України не були, дані положення неконституційними не визнавались, тобто були чинними і підлягали застосуванню. У зв'язку з цим позовні вимоги за вищевказаний період є безпідставними.
Згідно ст. ст. 12, 13, 14, 15, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплата разової грошової допомоги встановлена щорічно до 5 травня. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
У 2007 році діяли нормативно - правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни.
Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас пунктом 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
На момент ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 року допомога, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу 05.04.07 року в розмірі 300 грн. вже була виплачена, що сторонами не оспорюється.
Рішення Конституційного Суду України відповідно до ст. 152 Конституції України набирає законної сили з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі. Тому на момент виплати позивачу грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були чинними ст. 29 та п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими відповідно встановлено, що у 2007 році виплата вищезгаданої допомоги інваліду війни здійснюється у розмірі 300 грн. та було зупинено дію ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, дії відповідача в указаний період відповідали вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до вищевикладеного апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради задовольнити.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2009 року.
(вступна та резолютивна частина)
24 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради задовольнити.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді: